Моніліоз лохини

Перші ознаки хвороби з'являються ранньою весною на молодих пагонах. Вони раптово в'януть, чорніють і викривляються, що візуально дуже нагадує пошкодження від нічних заморозків.

За умов підвищеної вологості на уражених ділянках з'являється характерний сірий наліт — це спори гриба. Цей наліт швидко поширюється на здорові частини куща, охоплюючи все нові гілки.

Під час дозрівання врожаю хвороба вражає плоди. Ягоди перестають рости, стають жорсткими, зморщеними та набувають сірого кольору, перетворюючись на так звані «мумії».

Муміфіковані ягоди часто осипаються на землю, де накопичується інфекційний запас гриба. Саме в цих залишках патоген очікує наступного сезону для нового циклу розвитку.

Загальний вигляд ураженої плантації стає пригніченим, спостерігається масова загибель суцвіть, що призводить до критичного зниження врожайності ягідної культури.

Збудником є аскоміцетний гриб Monilinia vaccinii-corymbosi. Це спеціалізований паразит, який адаптований до паразитування саме на представниках родини Вересові, включаючи садову лохину.

Життєвий цикл гриба починається з формування апотеціїв — невеликих плодових тіл, що проростають навесні з муміфікованих ягід, які залишилися в ґрунті з минулого року.

Вивільнені аскоспори з вітром або краплями дощу потрапляють на молоді тканини рослини. Починається первинне зараження, яке згодом поширюється через конідії на квітконоси.

Патоген має високу здатність до виживання, оскільки його спори можуть тривалий час зберігати інфекційну здатність навіть у несприятливих умовах навколишнього середовища.

Біологічна активність гриба безпосередньо корелює з фенофазами розвитку лохини, що змушує агрономів проводити захисні заходи у точно визначені часові інтервали.

Розвитку хвороби сприяє холодна та дощова весна. Висока вологість повітря є основним каталізатором викиду спор і зараження нових частин куща в період цвітіння.

Температурний режим у межах 12–18°C вважається оптимальним для інтенсивного проростання спор патогена на поверхні молодих листків та квіткових бутонів.

Наявність крапельної вологи, яка довго не висихає на поверхні рослини, забезпечує ідеальні умови для успішного впровадження грибниці в тканини лохини.

Недостатня вентиляція в густих посадках, де застоюється вологе повітря, значно підвищує ризик епіфітотії, оскільки спори швидко переносяться від куща до куща.

Загальна культура агротехніки, включаючи правильне внесення добрив та контроль за густотою посадки, є критичним фактором, що визначає ступінь ураженості ділянки.

Головна небезпека моніліозу полягає в значних втратах врожаю, які іноді сягають повної втрати товарної продукції на інфікованих ділянках плантації.

Окрім втрати ягід, хвороба спричиняє відмирання значної частини вегетативної маси, що послаблює кущі та знижує їхню загальну стійкість до зимових температур.

Муміфікація ягід робить їх непридатними для реалізації на свіжому ринку. Це призводить до серйозних економічних збитків для виробників лохини в промислових масштабах.

Постійна присутність інфекції на полі вимагає постійних витрат на фунгіциди та проведення санітарних робіт, що збільшує собівартість вирощування кінцевої продукції.

Сильне ураження може призвести до поступового випадання кущів, що вимагає розкорчовування ділянки та заміни рослин на нові, здорові саджанці.

Мульчування ґрунту шаром тирси або іншого матеріалу є базовим методом стримування хвороби. Це створює бар'єр, що заважає аскоспорам виходити на поверхню ґрунту.

Санітарна обрізка, спрямована на видалення всіх уражених частин куща до появи спор, є обов'язковою для зменшення рівня інфекційного навантаження на наступний рік.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами в фазу «зеленого конуса» та під час цвітіння. Важливо використовувати препарати відповідно до інструкцій та регламентів.

Вибір стійких до моніліозу сортів лохини значно спрощує догляд за насадженнями, зменшуючи потребу у використанні засобів захисту рослин протягом вегетації.

• Проріджування кущів для покращення аерації.
• Регулярне збирання та утилізація опалих ягід.
• Моніторинг метеоумов для прогнозування спалахів.
• Використання схвалених фунгіцидів системної дії.