Міло-хвороба сорго

Первинні симптоми міло-хвороби на сорго проявляються у вигляді хлоротичних плям, які з часом стають червоно-бурими.

Рослини, уражені патогеном, часто демонструють ознаки передчасного в'янення, що дуже нагадує дефіцит вологи в посушливі періоди.

Коренева система рослини слабшає і руйнується, через що стебло стає дуже нестійким і легко витягується з ґрунту при найменшому зусиллі.

На розрізі стебла біля кореневої шийки добре помітне побуріння судинних пучків, що свідчить про активну діяльність грибниці.

У фазі дозрівання спостерігається карликовість, щуплість насіння та загальне зниження фізіологічної активності культури.

Збудником інфекції є гриб Periconia circinata, який належить до небезпечних ґрунтових фітопатогенів соргових культур.

Міцелій гриба здатний тривалий час зберігатися в ґрунті на залишках стебел, що робить інфекційний фон стабільним протягом багатьох років.

Основним методом поширення патогена є контакт коренів рослини з зараженими частинками ґрунту, де зберігаються спори гриба.

Патоген виділяє специфічні токсини, які системно вражають рослину, викликаючи некрози тканин та порушення сокоруху.

Біологічно гриб є вузькоспеціалізованим паразитом, що адаптувався до живлення тканинами представників роду Sorghum.

Найбільша активність патогена спостерігається за високих температур повітря та достатньої вологості ґрунту на старті вегетації.

Агротехнічний стан поля відіграє ключову роль: щільні ґрунти з поганою аерацією сприяють швидшому поширенню інфекції в кореневій зоні.

Надмірне засолення ґрунту підвищує рівень стресу рослин, що робить їх набагато вразливішими до проникнення Periconia circinata.

Пошкодження кореневої системи ґрунтовими шкідниками створює ідеальні умови для швидкого інфікування здорових екземплярів.

Монокультура є головним чинником накопичення інфекції, оскільки щороку кількість спор у ґрунті лише зростає.

Економічна шкода від хвороби проявляється у критичному зниженні врожайності зерна через передчасну загибель вегетативної маси.

Значне ураження посівів призводить до того, що колосся не виповнюється, зерно стає легким, дрібним та втрачає свою поживну цінність.

Хвороба спричиняє розрідження посівів, через що на полі утворюються прогалини, де замість корисної культури розвиваються бур'яни.

Втрати врожаю при сильному ураженні можуть складати від 30% до 80%, що робить вирощування сорго на заражених ділянках збитковим.

Ослаблені рослини втрачають стійкість до інших хвороб та несприятливих погодних умов, що посилює загальний негативний ефект.

Використання стійких гібридів є найбільш ефективним способом обмеження поширення міло-хвороби на полях.

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни з інтервалом повернення сорго на поле в 3-4 роки знижує тиск інфекції.

Якісна підготовка ґрунту та знищення пожнивних решток перешкоджають тривалому виживанню гриба в орному шарі.

Протруювання насіння фунгіцидами перед посівом забезпечує захист молодих паростків від раннього зараження.

• Застосування збалансованих доз добрив для зміцнення імунітету
• Контроль чисельності ґрунтових шкідників
• Своєчасне проведення міжрядних обробітків ґрунту