Меласпілея

Головною ознакою ураження є дрібні, чорні, дископодібні або лінійні структури (апотеції), що розміщуються групами на поверхні кори дерева.

На початкових етапах колонізації візуально складно відрізнити розвиток меласпілеї від природного старіння кори або діяльності сапрофітних грибів.

При ретельному огляді можна помітити невелике розтріскування зовнішнього шару епідермісу кори в місцях кріплення міцелію гриба.

На відміну від некрозних хвороб, при ураженні меласпілеєю не спостерігається глибокого гниття тканин чи раптової зміни кольору листя, якщо дерево здорове.

• Наявність чорних смужок на корі.
• Поверхневе лущення кори.
• Локальне потемніння ділянок стовбура.

Меласпілея (лат. Melaspilea) — це рід грибів, які переважно класифікуються як ліхенізовані або ліхенофільні організми. В агрономічній практиці вони рідко виступають первинними патогенами культурних рослин.

Збудник належить до класу Аскоміцетів. Основною формою існування є апотеції, що зазвичай розвиваються на корі дерев або на таломах лишайників, живучи за їхній рахунок.

Біологія цього роду тісно пов'язана із симбіотичними процесами. Гриб використовує специфічні субстрати, отримуючи поживні речовини з тканин кори, що зумовлює його вузьку спеціалізацію.

На відміну від небезпечних фітопатогенів, Melaspilea має сповільнений цикл розвитку. Спороношення здійснюється через спеціальні сумки, які поширюються вітром або краплями води.

Цей гриб часто сприймають за небезпечну хворобу, проте він частіше є індикатором стану кори, а не прямою причиною загибелі здорового дерева.

Для розвитку грибів роду Melaspilea потрібні умови підвищеної вологості, тому вони найбільш активні в періоди затяжних дощів та ранкових туманів.

Загущені посадки та відсутність належної вентиляції крони створюють сприятливий мікроклімат для закріплення спор на субстраті.

Гриб віддає перевагу затіненим ділянкам стовбурів, де волога утримується протягом тривалого часу, не випаровуючись під сонцем.

Ослаблені дерева з мікротріщинами в корі стають основними місцями для осідання та проростання гіф цього грибкового організму.

Сезонна активність зазвичай припадає на весняно-осінні періоди, коли температура повітря коливається від +10 до +18 градусів Цельсія.

Серйозної економічної шкоди для садівництва меласпілея, як правило, не завдає. Її шкідливість носить переважно опосередкований характер.

Поверхневе ураження кори сприяє передчасному старінню дерев, створюючи умови для заселення вторинними шкідниками.

При масовому поширенні гриб може дещо перешкоджати газообміну в тканинах кори, що послаблює загальний стан дерева у несприятливі роки.

Основна проблема полягає в можливості сплутати розвиток цього безпечного гриба з небезпечними хворобами, що веде до невиправданого застосування хімікатів.

У декоративному садівництві наявність темних утворень знижує естетичну привабливість дерев та вимагає проведення санітарних заходів.

Специфічних заходів боротьби проти меласпілеї не потрібно, адже головні агротехнічні зусилля спрямовані на підтримку загального здоров'я дерева.

Профілактика включає щорічне очищення стовбурів від відмерлої кори, лишайників та мохів, що видаляє субстрат для гриба.

Важливим методом є регулярне обрізання, яке покращує провітрювання крони та знижує рівень локальної вологості.

У разі виявлення великих колоній рекомендується проводити профілактичне побілення стовбурів вапняним розчином із додаванням мідного купоросу.

Забезпечення оптимального живлення та поливу зміцнює імунітет дерев, роблячи їх стійкими до колонізації поверхневими грибами.