Меланома колосова

Перші ознаки хвороби візуально помітні на лусочках колоса у фазі молочно-воскової стиглості. На поверхні утворюються дрібні темні плями неправильної форми.

Згодом ці плями збільшуються, зливаються, а колоскові лусочки набувають сірого або темно-бурого забарвлення. У місцях ураження помітні скупчення чорних крапок, які є плодовими тілами патогена.

Сильне ураження призводить до передчасного висихання колоса, що негативно впливає на налив зерна. Внаслідок цього зерно формується щуплим і втрачає свою масу.

Важливою ознакою є відсутність пустул, що характерні для іржі зернових. Ураження часто носить осередковий характер, захоплюючи окремі частини колоса, а не всю рослину цілком.

Діагностика на ранніх стадіях утруднена, оскільки симптоми можуть бути схожими на природне дозрівання або інші плямистості злаків.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Melanomma glumarum, що належить до класу Dothideomycetes. Цей патоген спеціалізується на ураженні генеративних органів злакових рослин, зокрема колосків.

Життєвий цикл гриба супроводжується формуванням дрібних чорних плодових тіл — псевдотеціїв, які розвиваються на уражених тканинах. У них дозрівають спори, які переносяться вітром і забезпечують поширення інфекції.

Патоген здатен тривалий час зберігатися в рослинних рештках у ґрунті. Окрім того, інфекція часто передається через інфікований посівний матеріал, що є серйозною загрозою для майбутнього врожаю.

Міцелій гриба активно проникає в тканини лусочок колоса, руйнуючи клітинні структури за допомогою ферментів. Процес життєдіяльності гриба супроводжується виділенням токсичних продуктів метаболізму.

Біологічно Melanomma glumarum є умовно-патогенним організмом, який проявляє найбільшу активність на ослаблених рослинах або в умовах, сприятливих для розвитку грибкової інфекції.

Головним фактором розвитку хвороби є підвищена вологість повітря протягом періоду цвітіння та наливу зерна. Частота опадів значно підвищує ризик масового розвитку патогена.

Оптимальна температура для проростання спор становить +20...+25 градусів за Цельсія. Тривалі періоди дощової погоди створюють ідеальні умови для колонізації тканин колоса.

Порушення агротехніки, зокрема загущення посівів, погіршує циркуляцію повітря. Це призводить до підвищення локальної вологості та сприяє поширенню інфекції в нижньому ярусі стеблостою.

Нестача елементів живлення та вплив шкідників послаблюють імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до проникнення спор Melanomma glumarum.

Залишки врожаю попередніх років на поверхні ґрунту слугують основним резерватором інфекції, звідки патоген розповсюджується на нові посіви навесні.

Хвороба завдає відчутної шкоди шляхом зниження маси тисячі зерен. Це призводить до зменшення загальної врожайності та зниження класу якості зерна.

Уражене насіння характеризується низькою енергією проростання та схожістю. Використання такого матеріалу в якості посівного значно знижує густоту продуктивного стеблостою.

Якість борошна знижується через ураження зернівок грибом. Окрім того, пошкоджені оболонки зерна відкривають шлях для інших грибкових інфекцій під час тривалого зберігання.

Епіфітотійний розвиток хвороби може призвести до втрат урожаю у межах 5-10%. Це вимагає проведення постійного фітопатологічного моніторингу полів.

Додаткові збитки пов'язані з необхідністю післязбиральної доробки зерна — очистки від домішок та сушіння, що підвищує собівартість продукції.

• Дотримання сівозміни з метою розриву циклу розвитку патогена.
• Якісна оранка ґрунту з метою повної заробки пожнивних решток.
• Використання сортів зернових з високою стійкістю до грибкових хвороб.
• Протруювання насіння фунгіцидними препаратами широкого спектру дії.
• Обробка посівів фунгіцидами в критичні фази розвитку рослин за високого інфекційного фону.