Очкова плямистість кукурудзи

Характерною ознакою хвороби є поява на листках дрібних плям діаметром від 1 до 5 мм, що за формою нагадують очі.

Центральна частина плями має світлий або білуватий колір, тоді як крайова зона забарвлена в темно-зелений, коричневий або жовтий відтінок.

З часом окремі плями можуть зливатися, охоплюючи значну частину листової поверхні, що призводить до її некрозу та передчасного відмирання.

За умов високої вологості на поверхні некротичних ділянок утворюється ледь помітний наліт спороношення патогена.

Пошкоджене листя поступово жовтіє, скручується і втрачає здатність до ефективного фотосинтезу, що значно послаблює рослину.

Збудником захворювання є гриб Aureobasidium zeae (колишня назва Kabatiella zeae), який належить до класу несовершенних грибів.

Патоген здатен тривалий час виживати в рослинних рештках кукурудзи, що залишаються на поверхні ґрунту після збирання врожаю.

Навесні, за наявності достатньої вологи, на рештках утворюються конідії, які слугують первинним джерелом інфекції для посівів.

Гриб поширюється вітром та бризками дощу, потрапляючи на листя молодих рослин кукурудзи, де і починається процес зараження.

Розвиток грибниці відбувається в тканинах листа, поступово поширюючись на здорові частини рослини протягом усього вегетаційного періоду.

Очкова плямистість найбільш інтенсивно розвивається у прохолодну та дощову погоду, що характерна для першої половини вегетації.

Температурний режим у діапазоні +15...+20 градусів Цельсія вважається оптимальним для швидкого проростання спор та зараження тканин.

Висока вологість повітря, часті тумани та ранкові роси сприяють розмноженню гриба та його поширенню на сусідні рослини.

Посіви на низинних ділянках, де тривалий час застоюється вологе повітря, найбільш схильні до масового ураження цією інфекцією.

Підвищення температури повітря до літніх значень та встановлення посушливої погоди зазвичай призупиняють поширення плямистості.

Головна шкодочинність хвороби полягає у зменшенні площі функціонуючого листя, що безпосередньо впливає на налив качанів.

Сильне ураження призводить до зниження ваги зерна та погіршення його якості, що веде до втрат загального врожаю зернової культури.

Ослаблені хворобою рослини стають вразливими до вторинних патогенів, що може спричинити передчасне вилягання посівів.

При ранньому розвитку хвороби можливе зниження інтенсивності накопичення сухої маси, що критично для врожайності гібридів.

Господарство несе економічні збитки не лише через недобір зерна, а й через додаткові витрати на заходи боротьби з інфекцією.

Дотримання сівозміни дозволяє суттєво зменшити кількість інфекційного запасу патогена у ґрунті та на полях.

Глибока оранка із якісним загортанням пожнивних решток перешкоджає успішній перезимівлі гриба та подальшому його розвитку.

Використання стійких до хвороби гібридів кукурудзи є фундаментальним заходом для мінімізації ризиків виникнення епіфітотій.

Просторова ізоляція від полів минулого року допомагає уникнути раннього зараження посівів спорами, що переносяться вітром.

• Використання фунгіцидів при критичному порозі ураження.
• Баланс мінерального живлення для підвищення імунітету.
• Знищення бур'янів-резерваторів інфекції.