Жовта карликовість ячменю

Симптоми захворювання зазвичай проявляються через 1–2 тижні після зараження комахами, починаючи з появи хлоротичних ділянок на верхівках листків.

Рослини суттєво відстають у рості, набуваючи карликового вигляду, а їхнє кущіння стає надмірним, але непродуктивним.

Колір листя змінюється: у ячменю спостерігається інтенсивне жовтіння, у пшениці — золотисто-жовте, а вівса — червоно-фіолетове забарвлення.

При сильному ураженні колосся формується недорозвиненим, зерно в ньому стає дрібним та щуплим, часто спостерігається повна стерильність квіток.

• Повільний розвиток рослин.
• Зміна кольору листкової пластинки.
• Деформація вегетативних органів.
• Погане формування кореневої системи.

Жовта карликовість ячменю (Barley yellow dwarf virus, BYDV) спричиняється групою вірусів з родини Luteoviridae. Це одне з найбільш руйнівних вірусних захворювань для злакових культур.

Вірус уражає клітини флоеми, порушуючи пересування продуктів фотосинтезу, що призводить до загального ослаблення та виснаження рослин.

Головним шляхом передачі є попелиця, яка набуває вірус при живленні на інфікованих рослинах і переносить його на здорові посіви.

Збудник не передається через ґрунт або механічним шляхом при контакті, що робить контроль комах-переносників ключовим елементом стратегії захисту.

Різні штами вірусу мають різну ступінь агресивності, що часто ускладнює прогнозування розвитку епіфітотій у конкретному регіоні.

Розвиток вірусу тісно пов'язаний з активністю попелиць, чисельність яких різко зростає за умов помірно теплої та вологої погоди восени.

Ранній посів озимих культур створює умови, коли молоді сходи стають доступними для попелиць, що мігрують з літніх злакових бур'янів.

М’які зими сприяють виживанню популяцій попелиць, які можуть переносити вірус навіть у холодний період року на озимих культурах.

Порушення сівозміни та забур'яненість полів сприяють збереженню вірусу в природних осередках та подальшому його поширенню на культурні злаки.

Сприятливі умови для швидкого розмноження комах у період кущіння ячменю зазвичай призводять до спалахів хвороби на великих площах.

Головна шкода полягає в суттєвому зниженні врожайності, яка в окремих випадках може впасти більше ніж на 50% від потенційної.

Вірусна інфекція погіршує технологічні якості зерна, зменшуючи його масу, натуру та знижуючи вміст білка, що впливає на його класність.

Пошкоджені рослини стають більш вразливими до зимових морозів, посухи та ураження вторинними кореневими гнилями, що веде до загибелі посівів.

Зменшується загальна енергія росту посівів, що перешкоджає нормальному формуванню густоти стеблостою, навіть за належного догляду.

Економічна ефективність вирощування зернових культур різко падає через високу вартість інсектицидних обробок та втрати товарної продукції.

Використання стійких сортів є найбільш дієвим та екологічним способом обмеження поширення вірусу в господарстві.

Регулювання строків сівби дозволяє уникнути збігу найбільш чутливих фаз розвитку рослин з піками активної міграції попелиць.

Обов'язковим заходом є знищення злакових бур'янів на краях полів та парах, які слугують "зеленим мостом" для вірусу та комах.

Протруювання насіння системними інсектицидами забезпечує надійний захист молодих проростків від раннього інфікування в осінній період.

Моніторинг чисельності попелиць за допомогою пасток дозволяє вчасно приймати рішення про доцільність застосування інсектицидів на посівах.