Локсоспора

Зовнішні ознаки присутності локсоспори — це утворення на поверхні кори виразних плям сірого, зеленого або білуватого кольору, що нагадують наліт.

Важливим діагностичним показником є наявність невеликих плодових тіл (апотецій), які мають вигляд яскравих плям або дисків на фоні загального талому лишайника.

Найчастіше ці колонії розташовуються на тіньових частинах дерева, де рівень вологості повітря значно вищий, ніж на сонячній стороні.

Кора під колонією зазвичай зберігає свій здоровий колір, але стає більш пористою та схильною до утримання вологи після опадів.

При механічному впливі (наприклад, скребком) локсоспора легко видаляється, оголюючи неушкоджену кору, що відрізняє її від некротичних хвороб.

Локсоспора (Loxospora) — це рід грибів, що живуть у симбіозі з водоростями, утворюючи лишайники. У сільському господарстві їх часто плутають із хворобами, хоча біологічно вони не є паразитами, що живляться соками рослин.

Ці організми використовують кору дерев виключно як опору. Вони не проникають глибоко в тканини, тому не викликають гниття деревини або загибелі дерева в класичному розумінні.

Найбільш поширеним видом є Loxospora elatina, який зустрічається в умовах високої вологості в лісових масивах та старих, запущених фруктових садах.

Біологія цього організму вивчена досить добре: це класичний лишайник, який розвивається повільно і не виділяє токсинів, небезпечних для камбію дерева.

Наявність локсоспори на стовбурі частіше вказує на старіння дерева або порушення мікроклімату в саду, ніж на інфекційний процес.

Розвиток локсоспори прямо залежить від тривалого підвищення вологості повітря, що характерно для регіонів з частими дощами та ранковими туманами.

Погана вентиляція крони через відсутність своєчасної обрізки створює ідеальний мікроклімат для колонізації стовбурів цими організмами.

Чисте повітря є обов'язковою умовою для життєдіяльності локсоспори, тому її поява часто свідчить про низький рівень промислового забруднення в районі саду.

Старі дерева з грубою та потрісканою корою є кращим субстратом, оскільки нерівності поверхні утримують вологу, необхідну для росту та розмноження.

Температурні коливання в межах помірного клімату не обмежують ріст локсоспори, дозволяючи їй поширюватися на нові площі протягом усього вегетаційного періоду.

Пряма шкода від локсоспори є мінімальною, оскільки вона не є патогеном, що руйнує живі клітини рослини-господаря.

Однак, при надмірному розростанні, лишайники можуть створювати сприятливе середовище для зимівлі шкідливих комах, таких як щитівки або кліщі.

Наявність густих колоній на корі може перешкоджати нормальному диханню стовбура, що в умовах стресу дерева стає фактором додаткового ослаблення.

Локсоспора також ускладнює своєчасне виявлення справжніх хвороб або механічних пошкоджень кори, що приховує реальні загрози здоров'ю саду.

Крім того, зовнішній вигляд дерева з великою кількістю лишайників свідчить про занедбаність, що негативно впливає на загальний фітосанітарний стан насаджень.

Основним методом боротьби є механічна очистка кори за допомогою м'яких металевих щіток або спеціальних скребків під час спокою дерев.

Профілактика включає регулярну санітарну обрізку для забезпечення оптимальної вентиляції та освітленості кожної гілки, що висушує стовбури.

Для дезінфекції кори після механічного очищення ефективним є використання розчинів мідного купоросу або спеціальних фунгіцидних препаратів.

Побілка стовбурів навесні та восени якісними сумішами на основі вапна перешкоджає повторній колонізації кори лишайниками.

Важливо забезпечити достатній догляд за деревом, включаючи підживлення, оскільки здорове, активно зростаюче дерево менш схильне до появи лишайників.