Лоріміцетові

Основні ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям, які з часом поширюються по всій поверхні листка або стебла, змінюючи колір на темно-коричневий.

У місцях ураження спостерігається чітке обмеження плям хлоротичним ореолом, що свідчить про активну боротьбу рослинного організму з інфекцією.

При підвищенні вологості повітря на уражених ділянках можна помітити формування дрібних плодових тіл, що нагадують темні крапки або мікроскопічні чашечки.

Тканини в осередках хвороби стають крихкими, втрачають пружність і з часом відмирають, що призводить до появи дірок або передчасного опадання листя.

• Темні некротичні плями на вегетативних органах.
• Наявність дрібних плодових тіл збудника.
• Зів'янення окремих листків або пагонів.
• Потемніння тканин на ранніх стадіях інфекції.

Лоріміцетові (Loramycetaceae) — це родина грибів, що належить до класу Leotiomycetes. Ці організми часто зустрічаються як специфічні мешканці рослинних решток, але можуть виступати патогенами.

Збудниками хвороб у цій групі є представники роду Loramyces. Вони пристосовані до життя в умовах високої вологості та наявності специфічного субстрату для живлення.

Тип хвороби характеризується розвитком некротичних уражень на тканинах рослин, що часто супроводжується руйнуванням клітинних стінок під впливом ферментів гриба.

Біологія патогену тісно пов'язана із сапротрофною фазою, однак за несприятливих умов для рослини гриб може атакувати живі частини, проявляючи паразитичні властивості.

Життєвий цикл включає фази спороношення, під час яких дрібні спори розносяться водою або вітром, знаходячи нові точки для інфікування в межах ділянки.

Ключовою умовою для розвитку Лоріміцетових є надмірна вологість. Застій води в ґрунті або на поверхні листя створює сприятливе середовище для проростання спор.

Температурний режим у межах від +10 до +20 градусів є оптимальним для активного розвитку міцелію та розмноження гриба в польових умовах.

Наявність неякісно оброблених рослинних решток після збору врожаю є основним резерватором інфекції, де патоген зберігається протягом несприятливого сезону.

Погана аерація густих посівів створює специфічний мікроклімат із високою вологістю, що прискорює процес колонізації тканин патогенними грибами.

Дефіцит сонячного світла та надмірне внесення азотних добрив, що послаблюють імунітет рослин, також сприяють активному розвитку цього захворювання.

Вредоносність Лоріміцетових полягає у зниженні асиміляційної площі листя, що безпосередньо впливає на процеси фотосинтезу та накопичення вуглеводів у рослині.

Передчасна втрата листя призводить до виснаження рослини та зниження її здатності до формування повноцінного врожаю або підготовки до перезимівлі.

Ураження стебел погіршує провідність судинної системи, що спричиняє сповільнення росту та зниження якості плодів, що дозрівають на хворих екземплярах.

Захворювання значно погіршує товарний вигляд продукції, роблячи її неконкурентоспроможною та вразливою до подальшого псування під час зберігання.

Великі площі поширення інфекції можуть призвести до суттєвих економічних втрат, особливо в роки з дощовим літом, що сприяє швидкому поширенню гриба.

Найефективнішим заходом захисту є глибока оранка, яка забезпечує швидке розкладання рослинних решток і знищення джерел інфекції в ґрунті.

Слід дотримуватися сівозміни, чергуючи культури таким чином, щоб патогени не мали постійного субстрату для живлення протягом кількох років поспіль.

Вчасне видалення бур'янів та оптимізація густоти посівів сприяють кращій аерації, що робить умови середовища менш придатними для розвитку патогену.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів, які застосовуються превентивно або при появі перших симптомів, відповідно до регламентів обробки.

Дренажні роботи на ділянках, схильних до перезволоження, є важливим елементом профілактики, що дозволяє уникнути критичного накопичення вологи.