Лофодерміоз хвої

Перші симптоми зазвичай проявляються навесні у вигляді пожовтіння хвої, яка швидко переходить у бурий або коричневий колір.

На поверхні хвоїнок з'являються характерні чорні поперечні смуги, які свідчать про глибоке ураження тканин грибковим міцелієм.

З нижнього боку голки утворюються подовжені чорні апотеції, які мають вигляд темних здуть або ліній, що розривають епідерміс.

При сильному ураженні хвоя масово опадає, через що гілки стають оголеними, а дерево втрачає свою декоративну та захисну функцію.

Іноді на хвоїнках можна спостерігати слабкий сіруватий наліт, що складається з конідіального спороношення гриба під час підвищеної вологості.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Lophodermium melaleucum, який вражає переважно хвою різних видів хвойних дерев.

Гриб зимує у формі міцелію в опалій хвої, де він продовжує розвиватися навіть під сніговим покривом, накопичуючи інфекційний потенціал для наступного сезону.

Навесні на поверхні хвої формуються плодові тіла — апотеції, які після дощів вивільняють велику кількість спор для розповсюдження вітром.

Біологія патогена тісно пов'язана з умовами навколишнього середовища, причому життєвий цикл гриба повністю завершується на відмерлих тканинах рослин.

Зараження нових молодих голок відбувається через продихи, після чого грибниця поступово колонізує тканини, що призводить до загибелі клітин.

Сприятливим середовищем для поширення лофодерміозу є прохолодна та волога погода, особливо в літній період під час розльоту спор.

Застій повітря в густих посадках, де вологість на поверхні хвої тримається довго, сприяє швидкому проростанню спор гриба.

Температурний режим у межах 15-20 градусів Цельсія є оптимальним для активного розвитку грибниці та утворення нових плодових тіл.

Відсутність догляду за пристовбурними колами, зокрема залишення опалої хвої, створює ідеальні умови для збереження інфекції з року в рік.

Слабкий імунітет дерев через дефіцит поживних речовин або несприятливі ґрунтові умови підвищує вразливість до патогенного впливу.

Хвороба завдає значної шкоди хвойним насадженням, спричиняючи передчасний опад хвої та виснаження запасів енергії у дерева.

Молоді рослини в розплідниках можуть повністю загинути через ураження великої площі хвої, що призводить до фінансових втрат.

У лісових культурах лофодерміоз призводить до зменшення річного приросту, що негативно впливає на загальну продуктивність лісу.

Тривале ураження ослаблює імунні сили дерев, роблячи їх легкою здобиччю для вторинних шкідників, таких як стовбурові комахи.

Для декоративних насаджень хвороба є критичною, оскільки псує вигляд рослин та потребує значних зусиль для відновлення здорової крони.

Найбільш дієвим методом боротьби є збір та знищення опалої хвої, що дозволяє значно зменшити кількість джерел інфекції у саду.

Застосування фунгіцидів на основі міді або системних препаратів у весняно-літній період дозволяє ефективно стримати розвиток патогена.

Важливо забезпечити правильну густоту посадки, щоб крони дерев могли швидко просихати після дощів, перешкоджаючи проростанню спор.

Проведення регулярних підживлень дозволяє зміцнити дерево і підвищити його опірність до грибкових захворювань у несприятливий період.

• Видалення хворих гілок та їх утилізація.
• Обробка фунгіцидами до моменту початку масового спороношення.
• Створення умов для гарної циркуляції повітря в насадженнях.