Лофіоз хвойних

Першим симптомом лофіозу є пожовтіння та побуріння хвої на гілках, що частіше починається з нижньої частини крони хвойного дерева.

Згодом на пошкодженій хвої з'являються характерні чорні плодові тіла гриба, відомі як апотеції, які мають вигляд видовжених ліній або вузьких смужок.

Поступово хвоя засихає, стає крихкою та опадає, що призводить до оголення гілок та втрати декоративного вигляду рослини.

На відміну від багатьох інших хвороб, ці плодові тіла є дуже щільними і надійно закріплюються на тканинах хвої, зберігаючись протягом тривалого часу.

Ураження зазвичай розвивається повільно, але за сприятливих умов охоплює значні ділянки крони, особливо всередині щільних насаджень.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб під назвою Lophium mytilinum, що належить до порядку Phacidiales.

Це гриб, який функціонує переважно як слабкий паразит або сапротроф, що заселяє ослаблені частини хвойних рослин.

Інфекція поширюється спорами, які переносяться вітром або краплями дощу на здорові ділянки дерева або сусідні екземпляри.

Життєвий цикл патогена тісно пов'язаний з накопиченням вологи, оскільки для проростання спор потрібне стабільне зволоження поверхні хвої.

Гриб зберігає свою здатність до розмноження в опалій хвої, тому вона стає основним джерелом інфекції для нових заражень у наступному сезоні.

Висока вологість повітря та погана циркуляція повітря всередині крони є основними факторами, що провокують розвиток лофіозу.

Хвороба частіше вражає дерева, які ростуть у затінених місцях, де волога після опадів чи роси випаровується значно повільніше.

Сприятливим середовищем для патогена є також загущені посадки, які заважають нормальному освітленню та провітрюванню дерев.

Ослаблені стресовими факторами рослини, такими як дефіцит поживних речовин або пошкодження шкідниками, мають значно менший імунітет до гриба.

Температурний режим в межах помірного тепла навесні та восени ідеально підходить для активного спороутворення та розростання міцелію.

Через передчасне опадіння хвої дерево значно знижує свою фотосинтетичну активність, що призводить до загального пригнічення росту.

Сильне ураження може призвести до повної втрати гілок, що критично позначається на естетичній цінності хвойних у ландшафтному дизайні.

У промислових насадженнях хвороба сприяє загальному ослабленню лісових масивів, роблячи їх вразливими до інших інфекцій та шкідників.

Постійна втрата хвої виснажує резервні сили рослини, що за кілька сезонів може призвести до відмирання цілих гілок або всього дерева.

Власники розплідників несуть великі збитки через необхідність вибракування саджанців, уражених цим патогеном.

Основний захід контролю — це своєчасна санітарна обрізка та видалення хворих частин крони з подальшим їх спалюванням.

Необхідно проводити проріджування загущених посадок для забезпечення доступу світла та повітря до внутрішніх частин дерева.

Регулярне внесення мікродобрив та стимуляторів росту зміцнює імунітет рослин, роблячи їх менш привабливими для грибкових патогенів.

Ефективним є застосування фунгіцидів, зокрема препаратів на основі міді або системних фунгіцидів, під час весняного періоду.

• Регулярна перевірка дерев на предмет появи чорних смужок на хвої.
• Збір та знищення опалої хвої восени та навесні.
• Створення умов для гарного провітрювання ділянки.