Ліхтейміоз

Першим візуальним проявом хвороби є поява ватоподібного нальоту білого або сіруватого кольору на уражених частинах рослин.

Під впливом ферментів патогену уражені тканини швидко втрачають структуру, перетворюючись на м’яку кашоподібну масу.

Характерною ознакою є швидке поширення плям некрозу, які при високій вологості можуть охопити весь об'єм плода або стебла за короткий час.

Рослини, уражені ліхтейміозом, часто набувають специфічного неприємного запаху гниття, що супроводжується виділенням крапель ексудату.

У разі пошкодження кореневої шийки спостерігається зів’янення наземної частини рослини, яке не зникає навіть після поливу.

Збудником ліхтейміозу є мікроскопічні гриби з родини Lichtheimiaceae, що належать до порядку Mucorales. Це представники зигоміцетів, відомі своєю здатністю до надзвичайно швидкого росту.

Гриби цієї родини активно розмножуються за допомогою спорангіоспор, які легко поширюються вітром, водою та механічним шляхом.

Ці мікроорганізми є факультативними паразитами, які найчастіше уражують тканини, що вже втратили життєздатність або знаходяться в стані фізіологічного стресу.

Міцелій патогену має вигляд густого пухнастого нальоту, який швидко охоплює поверхню субстрату за сприятливих умов середовища.

Висока біологічна пластичність дозволяє цим грибам пристосовуватися до різних типів рослинних залишків, що ускладнює їх повну ерадикацію в агроценозах.

Розвитку хвороби сприяє температура повітря в діапазоні від +22°C до +28°C та висока вологість середовища.

Найбільш небезпечним періодом є час після збору врожаю, якщо він зберігається в неохолоджуваних або погано вентильованих приміщеннях.

Наявність мікротріщин, сонячних опіків або пошкоджень шкідниками відкриває «ворота» для проникнення спор збудника всередину рослини.

Надмірна густота посадок сприяє підвищенню вологості в приземному шарі повітря, що стає пусковим механізмом для епіфітотії.

Відсутність сівозміни та накопичення рослинних решток у ґрунті підвищує інфекційний тиск на кожну наступну культуру.

Основним наслідком ліхтейміозу є стрімка псування продукції під час транспортування або зберігання, що веде до економічних збитків.

Ураження насіннєвого матеріалу призводить до зниження польової схожості, що потребує пересіву площ або внесення додаткових витрат.

Хвороба здатна знищити значну частину врожаю за лічені дні, якщо не вжити екстрених заходів з розділення хворих та здорових екземплярів.

Продукти метаболізму гриба можуть бути токсичними, що унеможливлює використання ураженої сировини у харчовій та кормовій промисловості.

Косметичні дефекти, викликані міцелієм, роблять плоди непридатними для реалізації на свіжому ринку, знижуючи їхній клас якості.

Використання стійких до гнилей сортів та гібридів є первинним заходом у системі інтегрованого захисту рослин.

Суворе дотримання технології збору врожаю з мінімізацією механічних пошкоджень дозволяє знизити ризик інфікування в майбутньому.

Застосування фунгіцидів під час вегетації за необхідності має проводитися згідно з регламентами, враховуючи терміни очікування до збору.

Санітарна обробка сховищ перед закладанням продукції включає дезінфекцію стін та підлоги дозволеними фунгіцидними препаратами.

Важливо забезпечити правильний температурно-вологісний режим (вентиляцію) у місцях зберігання для гальмування розвитку патогену.