Ліхтеймія

Першим симптомом ураження є поява сірого або брудно-білого пухнастого нальоту на поверхні плодів, коріння чи стебел. Наліт швидко збільшується в об'ємі, нагадуючи вату.

Тканини під нальотом дуже швидко втрачають тургор і перетворюються на водянисту, кашоподібну масу. Характерною ознакою є неприємний запах, що виникає через активне руйнування клітинних стінок.

На пізніших етапах на поверхні нальоту з’являються дрібні чорні крапки — це спорангії збудника, які містять тисячі спор, готових до поширення.

Ураження часто починається з місць механічних пошкоджень, тріщин або порізів, де сік рослини стає живильним середовищем для патогену.

За короткий проміжок часу уражена площа збільшується в геометричній прогресії, що призводить до повної втрати товарних якостей продукції.

Ліхтеймія (лат. Lichtheimia) — це рід грибів, що належать до порядку мукорових. В агрономічному секторі ці мікроорганізми відомі як збудники небезпечних гнилей, що вражають як вегетуючі органи, так і зібраний врожай.

Біологічно ці гриби є плеснявими мікроорганізмами з надзвичайно високою швидкістю росту. Вони утворюють потужний міцелій, який швидко поширюється поверхнею субстрату, виділяючи специфічні ферменти.

Збудник характеризується здатністю до швидкого спороношення. Його спорангієносці розгалужуються і утворюють велику кількість спор, які легко переносяться потоками повітря.

Гриб має здатність до сапротрофного живлення, проте за сприятливих умов легко переходить до паразитування на ослаблених рослинних тканинах.

Він демонструє виняткову витривалість та адаптивність до різних умов довкілля, що робить його поширеним патогеном у багатьох регіонах вирощування сільськогосподарських культур.

Основним драйвером розвитку ліхтеймії є висока вологість повітря. Рівень вологості понад 85% створює ідеальне середовище для проростання спор та колонізації рослин.

Температура від +20°C до +30°C вважається оптимальною для інтенсивного розвитку грибниці. Хоча патоген може виживати і при нижчих температурах у складських приміщеннях.

Відсутність вентиляції та застій повітря — головні чинники, що провокують масовий спалах хвороби. Погано провітрювані склади є зоною підвищеного ризику.

Наявність рослинних решток у місцях зберігання чи на полі створює резервуар для інфекції, звідки гриб поширюється на здорові рослини або плоди.

Щільне укладання врожаю без доступу повітря призводить до швидкого підвищення локальної вологості та розвитку патогену навіть за загальних сприятливих умов.

Головна шкодочинність ліхтеймії полягає у швидкій деградації органічної маси врожаю. Гриб здатний зіпсувати велику кількість продукції за лічені дні.

Токсини, що виділяються збудником у процесі життєдіяльності, роблять продукцію токсичною та повністю непридатною для споживання людиною або тваринами.

Швидке розповсюдження спор забезпечує інфікування всієї партії продукції, що знаходиться в одному приміщенні чи тарі, спричиняючи значні економічні збитки.

Ураження також сприяє залученню вторинних патогенів — бактерій, які прискорюють процеси гниття та псування, що часто призводить до виникнення мокрої гнилі.

Збитки від ліхтеймії особливо відчутні на етапі зберігання овочів та плодів, де боротьба з уже поширеним грибом є надзвичайно складною та малоефективною.

Основним методом профілактики є контроль мікроклімату в сховищах. Необхідно забезпечити постійну циркуляцію повітря та підтримувати вологість на низькому рівні.

Регулярна дезінфекція складських приміщень, контейнерів та обладнання для збору врожаю дозволяє значно знизити інфекційне навантаження.

Важливим заходом є дбайливе поводження з продукцією під час збору: мінімізація ударів, подряпин та інших пошкоджень, що відкривають шлях грибку.

Ретельна сортування перед закладанням на зберігання дозволяє вилучити інфіковані або пошкоджені екземпляри, що запобігає поширенню хвороби всередині партій.

• Використання дезінфікуючих розчинів для обробки тари.
• Своєчасне видалення уражених плодів з масиву.
• Забезпечення оптимального температурного режиму.
• Дотримання гігієни в місцях зберігання продукції.