Лептосферіоз зернових

Головні ознаки ураження проявляються у вигляді плям різної форми на листкових пластинках, які з часом мають властивість зливатися.

Типові плями мають світлий центр та темну облямівку, що допомагає відрізнити лептосферіоз від інших грибкових плямистостей зернових культур.

Згодом на уражених ділянках розвиваються чорні крапки — пікніди, що є органами розмноження гриба, які добре помітні неозброєним оком.

За умов високої вологості уражені листки жовтіють та передчасно відмирають, що значно погіршує фізіологічний стан посівів.

• Пожовтіння листків.
• Поява некротичних плям з темним обідком.
• Утворення чорних пікнід у центрі плям.
• Передчасне відмирання нижнього ярусу листя.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Leptosphaeria slovacica (анаморфа Hendersonia crastophila). Цей патоген належить до класу Dothideomycetes та є досить поширеним у регіонах з помірним кліматом.

Гриб зберігається у вигляді перитеціїв або міцелію на уражених рослинних рештках, які слугують основним джерелом інфекції на початку вегетаційного періоду.

Протягом сезону розповсюдження інфекції відбувається за допомогою конідій, які переносяться вітром або краплями дощу на здорові органи рослин.

Біологія патогена вимагає наявності крапельної вологи для проростання спор та успішного проникнення грибниці в тканини рослини-господаря.

Наявність стадії зимівлі в рештках робить цей патоген стійким, що вимагає ретельного дотримання технологічних заходів обробітку ґрунту.

Найбільш сприятливими для розвитку хвороби є прохолодні та вологі погодні умови в період ранньої весни або пізньої осені.

Висока відносна вологість повітря понад 80% створює ідеальне середовище для швидкого проростання спор гриба Leptosphaeria slovacica.

Порушення агротехнічних норм, як-от загущені посіви, призводять до застою вологи в нижньому ярусі, що сприяє розвитку інфекційного процесу.

Рослини, що перебувають у стані стресу через погодні умови або нестачу мікроелементів, стають значно вразливішими до проникнення патогена.

Затяжні дощі в період кущення або виходу в трубку зернових створюють критичні ризики для масового ураження посівів.

Вредоносність хвороби полягає у суттєвому зменшенні площі фотосинтезуючої поверхні листя, що безпосередньо впливає на налив зерна.

Ураження призводить до зниження маси тисячі зерен та погіршення їхньої якості, що знижує загальну товарну цінність врожаю.

Через передчасне відмирання листкового апарату рослини втрачають здатність накопичувати достатню кількість поживних речовин для формування виповненого колоса.

При сильному ураженні верхніх листків втрати врожаю можуть сягати 20% і більше, особливо у сприятливі для гриба роки.

Лептосферіоз часто зустрічається в комплексі з іншими хворобами листя, що посилює негативний вплив на продуктивність зернових культур.

Основним методом профілактики є сівозміна, яка дозволяє розірвати життєвий цикл патогена та знизити рівень інфекційного навантаження у ґрунті.

Якісний обробіток ґрунту з глибоким загортанням пожнивних решток допомагає знищити джерела первинної інфекції.

Вирощування стійких сортів зернових є найефективнішим способом захисту, що зменшує потребу в хімічних обробках.

За необхідності застосовують фунгіциди системної дії, зокрема із груп азолів та стробілуринів, у критичні фази розвитку рослин.

Оптимальне мінеральне живлення, особливо фосфором та калієм, сприяє зміцненню клітинних стінок рослин і підвищує їхній імунітет.