Фомоз хрестоцвітих

Перші ознаки хвороби з'являються на сім'ядолях та листках у вигляді округлих плям сірувато-бурого забарвлення з темною облямівкою. Згодом на поверхні плям формуються дрібні чорні крапки — пікніди збудника.

На стеблах, особливо при кореневій шийці, ураження виглядає як суха гниль або сірі плями з виразним металевим блиском. У місцях ураження тканини часто тріскаються, що призводить до ламкості стебла.

Коренева система хворих рослин чорніє, тканини кори відмирають, що робить рослину «трухлявою» біля основи. Це найбільш небезпечна форма прояву хвороби, що веде до загибелі рослин.

Рослини, що були вражені на ранніх стадіях розвитку, мають пригнічений вигляд, скручене листя та погано розвинену кореневу систему. Вони часто не встигають сформувати нормальний врожай.

На дозрілих стручках плями мають вигляд вдавлених ділянок. Усередині таких стручків насіння стає щуплим, втрачає схожість і стає носієм інфекції для майбутнього сезону.

Збудником захворювання є аскоміцет Leptosphaeria cylindrospora (анаморфа Phoma lingam). Цей гриб є надзвичайно стійким до несприятливих умов та може зберігатися в ґрунті тривалий час.

Інфекція зберігається на рослинних рештках, у насінні, а також на дикорослих представниках родини капустяних. Сумкоспори гриба здатні поширюватися повітряними потоками на великі відстані.

Життєвий цикл патогена включає як паразитну стадію на живих тканинах, так і сапротрофну на відмерлих частинах рослин. Це забезпечує стабільне джерело інфекції на полях.

Пікніди, що утворюються на уражених тканинах, виділяють конідії, які за наявності вологи швидко поширюються краплями дощу. Комахи також можуть бути механічними переносниками спор гриба.

Патоген має високу агресивність і здатність інфікувати рослини на будь-якому етапі вегетації. Міцелій гриба проникає в тканини через продихи або механічні мікропошкодження на листках та стеблах.

Для розвитку фомозу найсприятливішими є помірно волога та тепла погода. Оптимальна температура для проростання спор становить 18–25 градусів тепла при високій вологості повітря.

Тривалі періоди дощів створюють ідеальні умови для поширення конідій по всій площі посіву. Вітер допомагає переносити аскоспори, що створює ризик масового ураження цілих регіонів.

Густі посіви, де порушена циркуляція повітря, накопичують надмірну вологу. Це прискорює проростання спор гриба та його подальше проникнення всередину тканин рослин.

Механічні пошкодження, спричинені шкідниками або ґрунтообробною технікою, значно підвищують сприйнятливість посівів до фомозу. Через ці пошкодження гриб легко потрапляє у провідні судини.

Недотримання чергування культур у сівозміні призводить до накопичення значного інфекційного навантаження в ґрунті. Повернення ріпаку на те саме поле раніше трьох років є критичною помилкою.

Фомоз вважається однією з найнебезпечніших хвороб ріпаку, оскільки може знищити значну частину врожаю. Він негативно впливає на якісні показники насіння, зокрема на вихід олії.

Пошкодження кореневої шийки порушує функціонування судинної системи, що перешкоджає живленню рослини. Це стає причиною передчасного дозрівання, ламкості стебел та вилягання посівів.

Насіння, отримане з хворих рослин, має знижену енергію проростання. Використання такого насіння без належного знезараження призводить до зараження посівів з перших днів сівби.

Хвороба різко знижує морозостійкість озимого ріпаку. Уражені рослини в осінній період значно гірше перезимовують, що призводить до зрідженості посівів навесні та необхідності пересіву.

Економічні втрати від фомозу включають не лише недоотримання врожаю, а й витрати на фунгіцидний захист, який стає обов'язковим елементом технологічної карти вирощування.

Дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією посівів є першочерговим заходом. Необхідно уникати розміщення ріпаку поблизу полів, де ця культура вирощувалася в попередньому сезоні.

Використання лише сертифікованого насіння, обробленого сучасними системними фунгіцидами, суттєво знижує ризик раннього інфікування сходів патогеном.

Якісна та швидка заробка пожнивних решток у ґрунт після збирання врожаю сприяє швидкій деструкції інфекції. Важливо не залишати рослинні рештки на поверхні поля.

Проведення фунгіцидних обробок у критичні фази розвитку рослин (4–6 листків, початок цвітіння) забезпечує тривалий захист. Важливо чергувати препарати з різними діючими речовинами.

Боротьба зі шкідниками та систематичне знищення бур'янів, що належать до родини хрестоцвітих, позбавляють гриб додаткових джерел живлення та місць для перезимівлі.