Фомоз хрестоцвітих

Перші ознаки хвороби з'являються на сім'ядолях і листках у вигляді світло-сірих плям з численними чорними крапками — пікнідами збудника.

На стеблах, особливо біля основи, розвиваються темно-бурі некротичні плями, які з часом розтріскуються, оголюючи внутрішню тканину стебла.

Ураження кореневої шийки призводить до в'янення рослин, їх ламкості та передчасного відмирання, що особливо помітно під час наливу стручків.

Листя хворих рослин часто жовтіє та передчасно опадає, що призводить до порушення процесу фотосинтезу та суттєвого зменшення продуктивності культури.

При розрізі стебла спостерігається побуріння або почорніння внутрішніх тканин (серцевини), що свідчить про глибоке ураження судинної системи рослини.

Збудником фомозу є гриб Leptosphaeria maculans, який в анаморфній стадії відомий як Phoma lingam. Це небезпечний патоген, що вражає переважно ріпак, капусту та інші види родини Капустяні.

Гриб зберігається у ґрунті, на насінні та в уражених рештках культур протягом декількох років, що робить його вкрай стійким до несприятливих умов середовища.

Інфекція поширюється через аскоспори, що переносяться вітром на великі відстані, та конідії, які поширюються за допомогою крапель дощу або комах.

Патоген проникає в тканини рослин через природні отвори або механічні пошкодження, поступово колонізуючи судинну систему та паренхіму рослини.

Висока пластичність гриба дозволяє йому швидко адаптуватися до різних екологічних ніш, що ускладнює селекцію повністю стійких до нього сортів.

Оптимальними умовами для розвитку фомозу є температура повітря від 15 до 25 градусів за Цельсієм та висока вологість повітря або часті опади.

Наявність краплинно-рідинної вологи є критично необхідною для проростання спор гриба та успішного проникнення інфекції в епідерміс рослини.

Порушення сівозміни та вирощування хрестоцвітих культур на одному полі протягом кількох років поспіль значно підвищує ризик епіфітотійного розвитку хвороби.

Загущені посіви, де спостерігається погана циркуляція повітря, створюють мікроклімат, що сприяє тривалому збереженню вологи на листках.

Неправильне застосування азотних добрив, що призводить до надмірного росту вегетативної маси, робить тканини рослин більш вразливими до інфікування.

Фомоз завдає значної шкоди врожаю, оскільки призводить до вилягання посівів, що ускладнює механізоване збирання та спричиняє втрати насіннєвої маси.

Через ураження стебла порушується відтік поживних речовин до репродуктивних органів, що призводить до формування дрібного та щуплого насіння.

Якість отриманого врожаю ріпаку знижується через падіння вмісту олії та погіршення показників схожості насіння, отриманого з хворих рослин.

Зменшення асиміляційної поверхні листя внаслідок фомозу суттєво обмежує потенціал врожайності навіть при сприятливих погодних умовах у другій половині вегетації.

Масштабні ураження призводять до значних економічних збитків господарств через необхідність додаткових витрат на фунгіцидний захист.

Основним методом захисту є дотримання просторової ізоляції та чергування культур у сівозміні з перервою не менше 3-4 років.

Використання високоякісного насіннєвого матеріалу, протруєного сертифікованими препаратами, дозволяє мінімізувати ризики на початкових етапах росту.

Важливо забезпечити ретельне загортання рослинних решток у ґрунт після збирання врожаю для прискорення їх мінералізації.

Фунгіцидні обробки слід проводити профілактично, орієнтуючись на фази розвитку рослини та прогноз погоди, щоб запобігти масовому поширенню спор.

• Впровадження стійких гібридів у виробництво.
• Вчасне знищення бур'янів-резерваторів інфекції.
• Збалансоване мінеральне живлення (особливо фосфор та калій).