Лептосфериуліноз люцерни

Початкові ознаки хвороби проявляються у вигляді дрібних світло-коричневих або жовтуватих плям на листках люцерни. З часом плями збільшуються, стають темно-бурими з більш світлою серединою та темною облямівкою.

У центрі старих уражень можна помітити дрібні чорні крапки — це плодові тіла гриба-патогена. Хвороба найчастіше починається з нижніх листків і поступово поширюється вгору по рослині.

При сильному ураженні листя жовтіє, сохне та передчасно опадає, що критично погіршує якість зеленої маси та сіна, знижуючи вміст корисних поживних речовин.

Стебла уражаються рідше, проте при сприятливих умовах на них можуть з'являтися довгасті плями, які роблять рослину крихкою та вразливою до обламування під час косіння.

Посіви набувають «обпаленого» вигляду, спостерігається пригнічення росту отави після зрізання, що обмежує кількість можливих укосів за сезон.

Збудником є сумчастий гриб Leptosphaerulina briosiana, який спеціалізується на живленні тканинами бобових культур, зокрема люцерни посівної.

Гриб зберігається в ґрунті на залишках уражених рослин, де зимує у формі міцелію або псевдотеціїв. Навесні він активізується, випускаючи спори, що розносяться вітром і вологою.

Біологія патогена дозволяє йому дуже швидко розмножуватися, що призводить до спалахів епіфітотій при настанні теплих та вологих погодних умов протягом літа.

Зараження відбувається через природні отвори в епідермісі (продихи) або механічні пошкодження листя, після чого гриб починає активно руйнувати клітинну структуру рослини.

Велика кількість поколінь за один вегетаційний період робить цей патоген дуже небезпечним для стабільних врожаїв люцерни в регіонах з частими опадами.

Розвиток лептосфериулінозу найбільш інтенсивно відбувається за температури повітря +20...+25°C при підвищеній вологості повітря та наявності роси або туманів.

Загущені посіви люцерни створюють сприятливе середовище для поширення спор, оскільки всередині травостою майже завжди зберігається висока вологість і відсутня активна вентиляція.

Тривалі дощі в період активної вегетації провокують масове поширення гриба на здорові ділянки поля, де він швидко знаходить нові рослини-господарі.

Рослини, що перебувають у стресовому стані через нестачу поживних речовин або пошкодження шкідниками, стають «воротами» для швидкого проникнення інфекції.

Порушення сівозміни та залишення великої кількості рослинних решток на полі після збирання забезпечує грибу гарний стартовий майданчик для розвитку наступного сезону.

Головна небезпека полягає у суттєвій втраті врожайності зеленої маси, яка може сягати 30% через масове передчасне опадання ураженого листя.

Якість корму значно знижується: зменшується кількість протеїну та вітамінів, оскільки листя, яке є найбільш цінною частиною люцерни, втрачає свою біологічну активність.

Хвороба послаблює кореневу систему, що призводить до передчасного зрідження травостою та скорочення терміну ефективного використання посівів люцерни на одному місці.

При ураженні насіннєвих посівів знижується якість та схожість насіння через руйнування тканин бобів та загальне ослаблення материнської рослини.

Загальна економічна шкода накопичується через необхідність частішого оновлення посівів та втрати в обсягах виробництва кормів високої якості.

Використання стійких до грибкових хвороб сортів є найефективнішим методом мінімізації шкоди від лептосфериулінозу в умовах сучасного землеробства.

• Проведення своєчасних укосів у фазі бутонизації для зменшення періоду, протягом якого гриб може поширюватися.
• Якісна оранка або дискування стерні для швидкого розкладання інфікованих залишків у ґрунті.
• Оптимізація норм висіву з метою забезпечення гарного провітрювання посівів та запобігання надмірній вологості.
• Збалансоване внесення добрив, зокрема калію, що сприяє зміцненню клітинних стінок рослин і підвищує їхню опірність.

У разі критичного розвитку хвороби можливе використання зареєстрованих фунгіцидів, з урахуванням строків очікування до збирання врожаю на корм.