Лепрокаулон

Зовнішні ознаки присутності лишайника включають появу специфічних наростів на стовбурах та гілках багаторічних дерев.

Утворення мають кущисту або накипну форму, колір варіюється від сірого до оливково-зеленого, залежно від вологості навколишнього середовища.

На відміну від небезпечних хвороб, під колоніями лепрокаулону не спостерігається утворення виразок, тріщин або гниття деревини.

Лишайник чітко розмежовується з живою тканиною дерева і не спричиняє деформації кори в місцях свого кріплення.

• Поява розгалужених структур на корі.
• Стійкість колоній до висихання.
• Місце локалізації — переважно затінені частини стовбура.

Важливо наголосити, що Leprocaulon не є збудником хвороб рослин. Це рід лишайників, які є складними симбіотичними організмами.

Організм використовує дерево виключно як опору, отримуючи поживні речовини з атмосфери та опадів, а не з тканин рослини.

Агрономи часто помилково класифікують цей лишайник як грибкове захворювання, проте він не має патогенних властивостей відносно культурних рослин.

З біологічної точки зору, цей організм є епіфітом, що свідчить про стабільність екосистеми та відсутність значного забруднення повітря.

Отже, боротьба з цим організмом не має нічого спільного з фунгіцидною терапією проти небезпечних фітопатогенів.

Розвиток лишайників виду Leprocaulon активізується у регіонах з високою вологістю повітря протягом тривалого періоду.

Загущені крони, що не провітрюються, створюють оптимальні умови для закріплення спор та їх подальшого росту на корі дерева.

Стан дерева відіграє ключову роль: старі дерева з повільним оновленням кори є найкращим суб'єктом для колонізації лишайником.

Відсутність прямого сонячного світла в глибині саду сприяє тому, що колонії швидко розростаються по всій поверхні стовбура.

Відсутність належного догляду за корою (очищення) дозволяє організму утворювати масивні покриття, що можуть зберігатися роками.

Пряма шкода для росту та врожайності дерев від цього організму не зафіксована жодним агрономічним дослідженням.

Опосередкована шкода полягає у створенні умов для розмноження шкідників, які можуть ховатися всередині структури лишайника.

Масивні нарости можуть ускладнювати візуальний огляд стовбура, через що садівник може вчасно не помітити справжню хворобу або пошкодження короїдом.

Для культурних рослин цей лишайник є цілком безпечним і не впливає на транспортування поживних речовин по ксилемі чи флоемі.

Видалення лишайника носить скоріше естетичний та санітарний характер для підтримки високої культури догляду за садом.

Для контролю за поширенням лепрокаулону в першу чергу застосовують агротехнічні методи догляду за насадженнями.

Регулярне біління стовбурів вапном створює лужне середовище, яке пригнічує розвиток більшості видів лишайників на деревах.

Механічна очистка стовбурів металевими щітками дозволяє видалити старі шари кори разом із епіфітними колоніями, омолоджуючи дерево.

Проведення щорічного проріджування крони покращує світловий та повітряний режим, що робить умови середовища непридатними для лишайника.

Забезпечення оптимального живлення дерева прискорює ріст кори, що є природним механізмом захисту від появи будь-яких епіфітних утворень.