Лазіодиплодіоз винограду

Візуально хвороба проявляється у вигляді хлорозу листя та передчасного в'янення окремих пагонів у літній період, коли потреба у воді є максимальною.

При розрізі багаторічних рукавів можна помітити характерні зони некрозу темно-коричневого або чорного кольору, що свідчить про глибоке ураження тканин.

На поверхні кори хворих кущів часто з'являються дрібні чорні крапки — пікніди гриба, які стають помітними під час підвищеної вологості повітря.

Кінцевою стадією розвитку є відмирання цілих рукавів або всього куща, що часто супроводжується засиханням ягід на гронах.

• В'янення листкової поверхні
• Потемніння деревини на зрізах
• Утворення чорних пікнід
• Зниження сили росту пагонів
• Повна загибель кущів

Збудником захворювання є гриб Lasiodiplodia viticola, який є агресивним патогеном, що вражає багаторічні органи виноградної лози.

Цей гриб здатний до тривалого виживання в інфікованій деревині, утворюючи пікніди, які служать основним джерелом поширення спор у навколишньому середовищі.

Проникнення патогена в рослину відбувається через механічні пошкодження, місця зрізів при обрізці або тріщини, що утворилися внаслідок впливу низьких температур.

Грибниця поступово колонізує провідні судини, закупорюючи їх і порушуючи нормальний рух поживних речовин та вологи всередині куща.

Мікроскопічні конідії гриба легко поширюються за допомогою вітру та дощових крапель, що дозволяє інфекції швидко охоплювати нові площі на плантації.

Найбільш сприятливими умовами для прогресування лазіодиплодіозу є високі температури повітря, характерні для південних регіонів виноградарства.

Підвищена вологість сприяє виходу конідій з пікнід та їх подальшому проростанню, тому після дощів ризик інфікування суттєво зростає.

Будь-які агротехнічні операції, що супроводжуються пошкодженням кори або деревини, створюють ідеальні умови для зараження патогеном.

Погана вентиляція в густих насадженнях сприяє застою вологи, що прискорює розвиток грибкової інфекції та її перехід на сусідні рослини.

Слабкий імунітет винограду, викликаний поганим доглядом або стресами, робить рослину вкрай вразливою до атаки Lasiodiplodia viticola.

Шкідливість цього захворювання полягає у безповоротному пошкодженні провідної системи винограду, що призводить до поступового виснаження та смерті рослини.

Виноградники, уражені цією хворобою, різко знижують урожайність, а якість ягід стає незадовільною через порушення метаболічних процесів.

Інфекція накопичується в маточних насадженнях, що створює ризик розповсюдження хвороби через заражений посадковий матеріал (живці та саджанці).

Боротьба з хворобою є довготривалою і часто неефективною на пізніх стадіях, що змушує агрономів вдаватися до радикальної заміни уражених кущів.

Економічні втрати суттєві, оскільки необхідно не лише лікувати або видаляти кущі, а й проводити постійний моніторинг стану здоров'я всього виноградника.

Головним заходом контролю є сувора санітарна обрізка, під час якої всі хворі частини лози видаляються з подальшим їх спалюванням поза межами ділянки.

Інструменти для обрізки слід регулярно дезінфікувати спеціальними розчинами після роботи з кожним підозрілим кущем, щоб уникнути перенесення інфекції.

Всі свіжі зрізи на кущах повинні бути оброблені захисними фунгіцидними пастами, що ізолюють відкриту тканину від проникнення спор гриба.

Використання виключно здорового посадкового матеріалу, сертифікованого на відсутність патогенів, є запорукою закладання стійких виноградників.

Профілактичні обприскування фунгіцидами широкого спектра дії дозволяють стримувати розвиток грибкових спор на поверхні рослин протягом сезону.