Лазіодиплодія іранська

Первинні симптоми проявляються у вигляді потемніння окремих ділянок кори, які згодом перетворюються на вдавлені некротичні плями. Навколо цих ділянок може спостерігатися активне виділення камеді.

З часом уражені гілки втрачають тургор, листя на них жовтіє та в'яне, хоча може залишатися на дереві тривалий час. Якщо некроз охоплює кільцеву зону гілки, вона повністю засихає через порушення руху поживних речовин.

На розрізі гілки видно характерне забарвлення ураженої деревини: зона інфекції стає бурою або темно-коричневою. Ці зони часто мають чіткий контур, що відокремлює хворі тканини від здорових.

Плоди, уражені патогеном, стають м'якими, набувають темного забарвлення і швидко гниють. Нерідко на поверхні плодів або гілок можна помітити дрібні темні нарости — плодові тіла гриба.

Під час вологої погоди на місцях ураження може з'являтися ледь помітний грибний наліт або краплі ексудату, що містять спори гриба. Це свідчить про активну фазу спороношення патогену.

Збудником цієї хвороби є гриб Lasiodiplodia iraniensis, який належить до родини Botryosphaeriaceae. Це агресивний патоген, здатний вражати широкий спектр сільськогосподарських та декоративних культур, особливо в умовах теплого клімату.

Тип хвороби визначається як некротичний патогенез, що призводить до відмирання тканин. Гриб є факультативним паразитом, який здатний роками жити в рештках деревини, чекаючи на сприятливі умови для інвазії.

Патоген має високу екологічну пластичність, що дозволяє йому адаптуватися до різних типів господарів. Найчастіше його виявляють на кісточкових та зерняткових культурах, а також на виноградній лозі та цитрусових.

Біологія гриба базується на формуванні пікнід, усередині яких розвиваються численні конідії. Саме ці спори є головним вектором поширення інфекції на нові здорові ділянки рослин у саду.

Проникнення гриба в тканини рослини зазвичай відбувається через пошкоджені ділянки кори або місця механічних травм. Після потрапляння всередину міцелій швидко поширюється судинною системою, руйнуючи тканини камбію.

Основним фактором розвитку Lasiodiplodia iraniensis є висока температура повітря в поєднанні з високою вологістю. Такі умови створюють сприятливе середовище для проростання спор та колонізації тканин.

Дощ, вітер та поливні системи є основними механічними переносниками спор гриба в межах одного саду. Поширення інфекції також можливе через нестерильний інструмент під час обрізки.

Рослини, що перебувають у стані стресу через посуху, дефіцит поживних речовин або пошкодження шкідниками, стають набагато вразливішими до даного захворювання.

Наявність залишків хворої деревини на ділянці гарантує повторне зараження наступного сезону. Тому правильна утилізація обрізаних гілок є критично важливою для контролю ситуації.

Надмірна густота крони та відсутність провітрювання в саду значно підвищують ризик епіфітотії, оскільки волога на поверхні гілок утримується довше, полегшуючи вкорінення патогену.

Шкодочинність гриба полягає в поступовому виснаженні та відмиранні окремих частин або всього дерева. Це призводить до істотних втрат врожаю, оскільки плодоносні гілки відмирають безпосередньо перед або під час дозрівання плодів.

Пошкоджена деревина стає крихкою, що робить дерева вразливими до зламу під час вітрів або під вагою врожаю. Сад втрачає свою цілісність, а продуктивність окремих дерев падає майже до нуля.

Поразка плодів робить їх непридатними для переробки та тривалого зберігання. Фінансові збитки стають особливо відчутними, якщо інфекція поширюється під час фази інтенсивного наливу врожаю.

Тривале перебування гриба на ділянці створює хронічну проблему, яка вимагає постійного фінансового вкладення у фунгіциди та догляд. Це знижує рентабельність всього садівничого господарства.

Зрештою, високий ступінь ураження призводить до передчасного видалення дерев та необхідності закладання нового саду, що потребує значних капітальних інвестицій.

Ефективний контроль починається із суворої санітарної обрізки. Важливо видаляти всі гілки з ознаками некрозу, захоплюючи здорову ділянку тканини, і обов'язково спалювати ці рештки.

Дезінфекція садових інструментів після кожного використаного дерева є обов'язковою процедурою для запобігання перенесенню спор. Використовуйте спиртові розчини або спеціальні антисептичні засоби.

Профілактичні обприскування фунгіцидами (зокрема мідьвмісними препаратами) у періоди спокою або до початку розпускання бруньок допомагають створити бар'єр для інфекції.

Підтримання оптимального режиму підживлення та поливу дозволяє дереву краще захищатися від інвазії. Важливо уникати надмірного внесення азотних добрив, які роблять тканини занадто соковитими та вразливими.

Вибір стійких до грибкових хвороб підщеп та сортів є найкращим способом довгострокового вирішення проблеми. Моніторинг стану саду протягом усього вегетаційного сезону дозволяє вчасно виявити вогнища хвороби.