Ламбертеліоз плодів кизилу

Першими ознаками ураження є поява на ягодах кизилу, що починають достигати, дрібних плям коричневого відтінку. Згодом ці плями збільшуються, охоплюючи значну частину плоду.

Тканини уражених ягід стають м'якими та водянистими, швидко втрачаючи свою первинну форму. Шкірка може зморщуватися, а плід набуває вигляду втиснутого всередину.

На поверхні хворих плодів часто з'являється сіруватий або білястий наліт грибниці, який з часом стає джерелом спор для подальшого поширення інфекції.

Зрештою, плоди повністю муміфікуються, стають жорсткими та темними. У такому вигляді вони можуть залишатися на гілках протягом усієї зими, слугуючи резерватором хвороби.

При розрізі інфікованого плоду спостерігається руйнування м'якоті та наявність специфічного запаху гниття, що робить продукт абсолютно неїстівним.

Збудником є гриб Lambertella corni-maris, який належить до сумчастих грибів. Цей патоген спеціалізується виключно на плодових структурах кизилу.

Гриб здатний проникати всередину через дрібні рани, пошкодження шкірки комахами або навіть через природні отвори в епідермісі плоду.

Розвиток грибниці в тканинах призводить до секреції спеціальних ферментів, які перетравлюють клітинні стінки рослини, вивільняючи поживні речовини для паразита.

Життєвий цикл включає фазу спокою, під час якої гриб зберігається у вигляді склероціїв всередині муміфікованих залишків плодів на поверхні ґрунту.

Навесні з цих залишків розвиваються плодові тіла (апотеції), що продукують сумкоспори, які розносяться потоками повітря до молодих зав'язей кизилу.

Найбільш сприятливими для розвитку хвороби є умови з високою вологістю повітря та тривалими опадами в середині літа.

Температурний режим у діапазоні від +18°C до +24°C сприяє активному проростанню спор гриба на поверхні ягід та швидкому зараженню здорових плодів.

Загущені посадки, де крони дерев переплітаються, створюють мікроклімат із застоєм повітря, що критично підвищує ризик масового ураження урожаю.

Погане провітрювання після дощу призводить до того, що на плодах довго залишається волога, яка є необхідною для проростання інфекції.

Відсутність санітарної обрізки та наявність залишків минулорічних муміфікованих плодів прямо корелюють із силою розвитку патогена в поточному сезоні.

Головна шкода полягає у фізичній втраті врожаю, оскільки інфіковані ягоди швидко гниють і не підлягають ніякому виду переробки.

Висока швидкість поширення спор дозволяє хворобі охопити більшу частину дерева протягом кількох тижнів, що значно знижує прибутковість садівництва.

Ягоди, що залишилися здоровими на вигляд, можуть мати приховану інфекцію, через що значно знижується термін їх зберігання та транспортування.

Сильне ураження може призвести до передчасного опадання значної частини врожаю, що знесилює дерево та послаблює його стійкість до інших хвороб.

Наявність хворих плодів у саду вимагає додаткових витрат на збір та утилізацію відходів, щоб уникнути спалахів інфекції наступного року.

Основою контролю є санітарна гігієна саду: ретельний збір і знищення всіх уражених плодів, включаючи ті, що впали на землю.

Проведення регулярного обрізування дозволяє створити умови для швидкого висихання крони, що є ефективним бар'єром для розвитку грибкових спор.

Застосування фунгіцидів під час критичних фаз розвитку зав'язі допомагає надійно захистити врожай від первинного зараження грибом.

Важливо боротися зі шкідниками-карпофагами, оскільки вони порушують цілісність шкірки плодів, створюючи умови для легкого проникнення патогена.

• Санітарна очистка саду від мумій.
• Формування крони для провітрювання.
• Обробка фунгіцидами за схемою.
• Контроль чисельності комах-шкідників.