Гіменохете напівволосиста

Зовнішньою ознакою ураження є поява на корі або мертвій деревині плоских, щільно притиснутих плодових тіл гриба. Вони мають шкірясто-тверду структуру та забарвлені в бурі або охристі відтінки.

Поверхня плодових тіл часто вкрита дрібним ворсом, що робить її злегка бархатистою на дотик. Краї плодових тіл можуть бути трохи відігнутими та світлішими за основну частину.

Всередині ураженої деревини розвивається глибока гниль, яка поступово руйнує цілісність стовбура або гілок. Згодом у зонах розростання грибниці кора починає відшаровуватися.

Листя на хворих гілках з часом жовтіє та передчасно опадає, оскільки порушується потік поживних речовин від кореневої системи до крони.

Дерево стає ламким і може легко зламатися під час сильного вітру, оскільки внутрішня структура деревини втрачає свою міцність через дію ферментів гриба.

Збудником захворювання є гриб Hymenochaete semistupposa, який належить до класу базидіоміцетів. Він здатен вести як сапротрофний, так і паразитичний спосіб життя.

Міцелій патогена проникає глибоко в тканини деревини, виділяючи активні сполуки, що розщеплюють лігнін. Це призводить до утворення білої гнилі, яка робить дерево крихким.

Спороношення гриба відбувається на поверхні стовбурів, де утворюються базидії, які продукують велику кількість спор. Вони легко розповсюджуються вітром та краплями дощу.

Гриб зберігає життєздатність навіть у сухій деревині, що дозволяє йому залишатися джерелом інфекції протягом багатьох років після первинного зараження.

Патоген є особливо небезпечним для дерев з ослабленим імунітетом або тих, що мають значні пошкодження кори, через які міцелій легко проникає всередину.

Розвитку гіменохете напівволосистої сприяє підвищена вологість повітря та тривалі періоди дощів. Такі умови є ідеальними для активного проростання спор гриба.

Найбільш схильними до ураження є дерева, що ростуть у затінених місцях з поганою циркуляцією повітря, де волога довго не випаровується з поверхні кори.

Механічні пошкодження, такі як розломи гілок, морозобоїни або сліди від недбалої обрізки, є основними воротами для проникнення інфекції в організм дерева.

Загущені посадки створюють сприятливий мікроклімат для швидкого перенесення спор від одного дерева до іншого, що може призвести до епіфітотії в саду.

Наявність у саду гниючих пнів або старих сухих гілок створює постійне джерело інфекційного навантаження на здорові рослини.

Основна шкода полягає у фізичному руйнуванні деревини, що знижує продуктивність плодових культур і їхню здатність до нормального плодоношення.

Дерева, уражені цим патогеном, втрачають механічну стійкість, що часто призводить до їхнього падіння під час стихійних явищ або під власною вагою.

Порушення провідних шляхів у стовбурі призводить до пригніченого росту, висихання окремих гілок та поступової загибелі всього дерева протягом кількох сезонів.

Хвороба знижує загальну стійкість рослин до інших негативних факторів навколишнього середовища, включаючи низькі температури та шкідників.

Занедбаний стан дерев вимагає дорогих санітарних заходів, а іноді — повної заміни насаджень на ділянці.

Регулярна санітарна обрізка та спалювання всіх уражених частин дерева є найбільш ефективним способом стримування поширення хвороби.

Всі місця зрізів необхідно обробляти садовими пастами або дезінфікуючими засобами на основі міді для запобігання повторному зараженню через рани.

Підтримання належного рівня здоров’я дерева через правильний полив та внесення добрив допомагає рослині краще протистояти вторгненню грибкових патогенів.

Своєчасне видалення пнів та підтримання чистоти в саду значно зменшує запас інфекції у навколишньому середовищі.

• Використання чистого інструменту для запобігання перенесенню спор.
• Побілка стовбурів вапном із додаванням фунгіцидів.
• Регулярний огляд дерев на наявність пошкоджень кори.