Іржа груші

Перші симптоми на груші з'являються на початку літа у вигляді яскраво-оранжевих плям на верхній стороні листка. З часом на плямах з'являються дрібні чорні крапки (спермогонії).

На нижньому боці листка у місцях плям утворюються випуклі нарости у формі конусів — еції. Вони є джерелом порошкоподібних спор, які легко переносяться вітром.

Масове ураження призводить до раннього опадання листя, що послаблює дерево перед настанням зими. Також можуть уражатися молоді пагони, які викривляються і зупиняються у рості.

Плоди уражаються рідше, проте при інфікуванні на них з'являються характерні жовтогарячі плями з грибницями. Такі плоди втрачають товарний вигляд та смакові якості.

На гілках ялівцю хвороба проявляється у вигляді потовщень та коричневих виростів, які стають драглистими після дощу, вивільняючи величезну кількість спор.

Збудником захворювання є різногосподарський гриб Gymnosporangium asiaticum. Для повного циклу розвитку патогену потрібні два господарі: проміжний — ялівець, та основний — груша.

Гриб зимує у вигляді міцелію в уражених гілках ялівцю. Навесні у місцях ураження утворюються теліоспори, які при зволоженні набухають і поширюються вітром на великі відстані.

Спори, що потрапляють на листя груші, проростають і утворюють первинні інфекційні вогнища. Протягом літа на нижньому боці листка розвиваються еції, які поширюють еціоспори.

Ці еціоспори знову заражають ялівець, завершуючи біологічний цикл гриба. Тому наявність хворих ялівців поряд із садом є головною умовою постійної присутності хвороби.

Гриб має високу спеціалізацію та виживає лише за наявності обох видів рослин-господарів, що визначає стратегію захисних заходів у саду.

Для успішного зараження груші необхідні волога погода та помірна температура повітря. Найбільш небезпечним періодом є квітень та травень, коли спори активно вивільняються з ялівцю.

Тривалі дощі та висока вологість повітря створюють ідеальні умови для розмноження патогену. У посушливі роки інтенсивність розповсюдження хвороби суттєво зменшується.

Відсутність вентиляції у густих кронах дерев та заростання ділянки бур'янами сприяють утриманню вологи, що прискорює проростання спор на поверхні листків.

Розміщення насаджень ялівцю на відстані менше 500 метрів від груш робить ризик інфікування майже неминучим. Враховуючи легкість поширення спор вітром, це критична дистанція.

Ослаблені дерева з низьким рівнем імунітету внаслідок неправильної агротехніки або нестачі поживних речовин заражаються набагато швидше за здорові рослини.

Головна шкода від іржі — зниження загальної продуктивності дерева. Передчасне опадіння листя негативно впливає на процес фотосинтезу та накопичення поживних речовин.

Послаблені дерева мають низьку зимостійкість, що часто призводить до їх підмерзання взимку. Також спостерігається зниження врожайності на третину і більше.

Ураження молодих пагонів призводить до їх висихання та загальної деформації крони. Дерева, що хворіють декілька років поспіль, стають надзвичайно вразливими до інших хвороб.

Плоди втрачають товарні якості через наявність плям, що унеможливлює їх продаж або тривале зберігання. Це призводить до прямих економічних збитків для фермерів.

У розплідниках іржа груші може повністю знищити молоді сіянці, оскільки вони не здатні витримати сильне ураження і припиняють ріст, що веде до списання посадкового матеріалу.

Першочерговим заходом є ізоляція саду від джерел інфекції. Необхідно видалити ялівець козацький у радіусі до 500 метрів від грушевих насаджень.

Необхідно проводити щорічну санітарну обрізку дерев. Всі уражені гілки груші та пагони ялівцю слід негайно видаляти та спалювати, щоб зменшити кількість спор у повітрі.

Використання хімічних засобів захисту є обов'язковим. Ефективними є фунгіциди на основі міді та системні препарати з груп тріазолів і стробілуринів.

• Ранньовесняне обприскування бордоською рідиною.
• Обробка фунгіцидами системної дії перед початком цвітіння.
• Повторна обробка після цвітіння для зупинки розвитку спор.

Підвищення імунітету дерев через збалансоване підживлення та забезпечення оптимального водного режиму допомагає рослинам краще протистояти збуднику іржі.