Гвінардія мангова

Характерною ознакою хвороби є утворення некротичних плям, які спочатку мають світло-коричневе забарвлення, а потім темніють до чорного кольору.

У центрі плям з'являються дрібні крапки — пікніди, що є ключовим діагностичним показником для ідентифікації даного грибкового ураження.

Ураження плодів призводить до появи дрібних плям, які при розвитку хвороби перетворюються на вм'ятини, що робить продукцію непридатною для зберігання.

Листя, що сильно уражене, передчасно жовтіє та осипається, що негативно позначається на загальному розвитку дерева та його здатності накопичувати поживні речовини.

На молодих пагонах інфекція може викликати деформацію та викривлення верхівок, що обмежує ріст та гілкування крони.

Збудником цієї хвороби є гриб Guignardia mangiferae, що в сучасній класифікації часто ототожнюється з Phyllosticta capitalensis. Це патоген, який паразитує на різноманітних рослинах, переважно тропічного походження.

Гриб розмножується конідіями, які утворюються в пікнідах — спеціальних плодових тілах, що формуються всередині уражених тканин рослини-господаря.

Міцелій патогена характеризується високою швидкістю колонізації тканин, що дозволяє йому швидко поширюватися по всій площі листка або плода.

Життєвий цикл гриба тісно пов'язаний з наявністю вологи, яка необхідна для проростання спор та їх активного перенесення на здорові ділянки рослини.

Даний мікроорганізм здатний тривалий час зберігатися в рослинних рештках, що робить його вкрай небезпечним джерелом первинної інфекції у наступному сезоні.

Найбільш сприятливими умовами для епіфітотій є тривалі періоди дощів та підвищена відносна вологість повітря, що перевищує 80%.

Температурний режим у межах +20°C...+30°C є оптимальним для активного метаболізму та спороношення гриба Guignardia mangiferae.

Загущені посадки, де не здійснюється регулярна обрізка, стають резерваторами інфекції через відсутність належної циркуляції повітря.

Порушення режиму поливу, зокрема надмірне зволоження прикореневої зони, створює додатковий стрес для рослин, знижуючи їхню стійкість до гриба.

Перенесення інфекції на нові ділянки відбувається за допомогою крапель дощу, вітру або при недотриманні гігієни під час доглядових робіт.

Хвороба призводить до значного зниження асиміляційної поверхні рослини через масове опадання листя, що викликає виснаження дерева.

Товарна цінність врожаю падає через пошкодження шкірки плодів, що створює сприятливі умови для розвитку вторинних гнилей під час транспортування.

Регулярне ураження пагонів послаблює дерево, роблячи його вразливим до морозів, посухи та нападу комах-шкідників, що веде до поступової загибелі.

Втрати врожаю в господарствах, що не проводять захисних заходів, можуть сягати 30-50% залежно від погодних умов протягом вегетаційного періоду.

Накопичення інокулюму гриба в саду ускладнює вирощування навіть менш сприйнятливих сортів у майбутніх роках через постійний інфекційний тиск.

Комплексний захист базується на постійному видаленні уражених частин рослин та їх спалюванні за межами ділянки для знищення вогнищ інфекції.

Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами або фунгіцидами системної дії допомагає стримати розвиток гриба на ранніх етапах.

Важливим заходом є аерація крони через правильне формування та обрізку, що дозволяє зменшити вологість навколо листкового апарату.

Збалансоване внесення добрив, особливо калійно-фосфорних, підвищує імунітет рослин та їхню стійкість до проникнення грибкових спор.

• Регулярна дезінфекція секаторів та пилок спиртовими розчинами.
• Контроль чистоти саду від опалого листя та рослинних залишків.
• Вибір сортів, що мають генетичну резистентність до патогенів.