Диплосхістес

Диплосхістес є представником накипних лишайників, що візуально виглядають як сірі або сіро-коричневі пластини на поверхні кори чи каменів.

Характерною ознакою є щільне прилягання до субстрату, при якому лишайник неможливо відокремити, не пошкодивши кору дерева.

Поверхня талому може мати зернисту або трохи потріскану структуру, що створює ілюзію пошкодження поверхневого шару деревини.

На дорослих особинах часто видно дрібні заглиблення темного кольору — це плодові тіла (апотеції), що містять спори гриба.

Важливо відрізняти це природне утворення від некротичних плям, викликаних бактеріальними або грибковими інфекціями рослин.

Diploschistes не є патогеном у класичному розумінні, оскільки він не паразитує на тканинах рослин і не живиться їхніми соками.

Цей організм є симбіотичним об'єднанням гриба та мікроскопічних водоростей, які живуть разом на поверхні кори.

Для лишайника дерево виступає лише як субстрат для кріплення, що забезпечує стабільне положення в просторі.

Біологічний цикл розвитку цього лишайника ніяк не пов'язаний з інфекційним процесом, характерним для хвороб сільськогосподарських культур.

Наявність диплосхістеса свідчить лише про те, що дерево має старіючу кору та умови довкілля є прийнятними для його виживання.

Розвиток лишайників цього роду відбувається в умовах підвищеної вологості та при достатньому доступі світла до поверхні стовбура.

Вони полюбляють екологічно чисті зони, тому їх поява часто є ознакою відсутності критичного забруднення повітря у вашому саду.

Рослини, що ростуть у затінених або загущених місцях, частіше стають об'єктами для заселення епіфітними видами.

Повільний ріст дозволяє диплосхістесу поступово захоплювати площу, не спричиняючи різких змін у стані рослини-господаря.

Відсутність догляду за корою (чищення) сприяє накопиченню органічних решток, що слугують основою для розвитку колонії.

Прямої шкоди плодовим чи декоративним культурам цей лишайник не завдає, тому його не відносять до хвороб рослин.

Небезпека є лише опосередкованою: під шаром лишайника можуть утворюватися сприятливі схованки для шкідників або збудників хвороб.

Велика кількість лишайників на гілках може лише дещо погіршувати естетичний вигляд дерева та ускладнювати огляд стовбура.

Рослина не втрачає поживних речовин через присутність епіфіта, оскільки останній є фотоавтотрофним організмом.

Тому диплосхістес не потребує негайного лікування чи використання потужних пестицидів у саду.

Профілактика появи лишайників полягає у підтримці високого рівня агротехніки та здоров'я кожного дерева в саду.

Якщо необхідно позбутися наростів, використовують механічне очищення стовбурів металевою або жорсткою пластиковою щіткою.

Обробка дерев вапняним молоком або спеціальними садовими сумішами після очищення допомагає захистити кору від повторного заселення.

Регулярна обрізка, що забезпечує аерацію крони, є найдієвішим методом боротьби з надмірним поширенням лишайників.

• Механічне очищення
• Санітарна обрізка крони
• Побілка стовбурів