Диплодіоз винограду

Зовнішні ознаки проявляються у вигляді хлорозу, уповільнення росту пагонів та поступового відмирання рукавів або цілих кущів. Часто симптоми стають помітними лише тоді, коли інфекція глибоко вразила провідні шляхи.

При поперечному розрізі ураженої лози чітко видно коричневі або чорні клиноподібні зони некрозу. Деревина в цих місцях стає крихкою та втрачає еластичність, що згодом призводить до ламкості рукавів.

На листках хвороба проявляється появою дрібних плям, які згодом зливаються. Це викликає передчасне пожовтіння та засихання листкової пластини, що негативно впливає на процес фотосинтезу.

Ягоди на хворих кущах набувають бурого забарвлення, на них з’являються характерні чорні крапки — пікніди гриба. Грона часто засихають прямо на кущі, втрачаючи товарний вигляд та смакові якості.

• Потемніння та відмирання рукавів.
• Наявність чорних дрібних пікнід на корі та ягодах.
• Поява некротичних плям на листі.

Збудником захворювання є гриб Diplodia seriata (телеоморфна стадія Botryosphaeria obtusa), який належить до патогенів, що викликають відмирання деревини винограду. Це мікроскопічний гриб, здатний колонізувати тканини рослини протягом тривалого часу.

Гриб зберігається в ураженій деревині у вигляді міцелію та плодових тіл — пікнід. Поширення інфекції відбувається спорами (конідіями), які переносяться краплями дощу, вітром, а також під час використання нестерильного інструменту для обрізки.

Патоген проникає в рослину виключно через пошкоджені тканини. Місцями входу є свіжі зрізи після обрізки, тріщини в корі, пошкодження від граду або морозобійні тріщини, що робить лозу беззахисною перед інфекцією.

Усередині рослини гриб поширюється судинною системою, поступово виділяючи токсини. Це призводить до поступового відмирання тканин (некрозу) і порушення нормального руху поживних речовин.

Біологія цього гриба робить його дуже стійким до несприятливих умов. Він здатний виживати в рослинних залишках протягом багатьох років, що ускладнює повне викорінення інфекції на зараженій ділянці.

Розвиток диплодіозу тісно пов'язаний з вологими умовами та помірними температурами. Найбільш інтенсивний викид спор спостерігається під час дощів, коли краплі води розносять конідії від джерела зараження до здорових тканин.

Важливим фактором є наявність ран. Інтенсивність розвитку хвороби різко зростає після проведення обрізки, особливо якщо вона проводиться без належної дезінфекції інструментів та захисту зрізів.

Послаблені кущі, що перебувають у стані стресу через несприятливі погодні умови, такі як весняні заморозки або тривала літня посуха, набагато швидше піддаються колонізації цим грибом.

Загущені посадки, де спостерігається погана циркуляція повітря, створюють мікроклімат, ідеальний для проростання спор. Наявність залишків хворої лози в міжряддях постійно підтримує високий інфекційний фон.

Тривалість та інтенсивність розвитку хвороби також залежать від віку винограднику. Старі кущі з великою кількістю ран від обрізки є головними резерваторами збудника на плантації.

Диплодіоз завдає значної шкоди промисловому виноградарству, оскільки вражає багаторічну деревину, що призводить до втрати продуктивних кущів. Відновлення таких кущів після зараження є майже неможливим.

Зниження якості врожаю робить продукцію непридатною для переробки на високоякісні вина. Ураження ягід грибом може призвести до зміни кислотності та ароматичних властивостей сусла.

Заражені плантації потребують значних витрат на розкорчовування та заміну хворих кущів, що суттєво підвищує собівартість продукції та знижує рентабельність господарства.

Прихований характер інфекції призводить до того, що фермер втрачає час, протягом якого можна було б локалізувати вогнище хвороби. В результаті інфекція поширюється на весь виноградник.

Через вплив на провідну систему рослини погіршується накопичення цукрів у ягодах, що знижує загальний вихід продукції та її цукристість, що є критичним для виробництва якісного вина.

Основним методом є впровадження суворих санітарних норм. Регулярна дезінфекція секаторів 5-10% розчином спирту або іншими антисептиками між обрізкою окремих кущів дозволяє зупинити механічне перенесення спор.

Захист зрізів за допомогою спеціальних фунгіцидних паст або замазок є обов’язковим заходом. Це закриває шлях для проникнення гриба в тканини деревини відразу після проведення агротехнічних робіт.

Видалення та спалювання всіх уражених частин куща в осінній період значно знижує кількість спор, що зимують. Чистота на ділянці є запорукою успішного контролю над хворобою.

Профілактичне обприскування фунгіцидами під час вегетації, особливо після граду чи сильних вітрів, що пошкоджують лозу, допомагає захистити свіжі рани від зараження спорами патогену.

Підтримання високого рівня агрофону — забезпечення кущів поживними речовинами, боротьба з бур'янами та шкідниками — зміцнює імунітет рослин, роблячи їх стійкішими до патологічних процесів.