Диплодіоз хвоща

Первинною ознакою є поява дрібних темних крапок на стеблах — пікнід гриба. Вони виглядають як чорні виступи на поверхні епідермісу хвоща.

З часом навколо пікнід утворюються некротичні плями бурого кольору. Уражені частини рослини швидко втрачають пружність і починають в’янути.

Спороносні колоски хвоща під дією інфекції передчасно темніють і стають крихкими. Це блокує можливість поширення спор самої рослини.

В умовах високої вологості навколо місць ураження може виникати слабкий грибковий наліт. Рослина поступово висихає, втрачаючи зелений колір.

• Поява чорних крапок-пікнід
• Бурі некротичні плями
• Деформація спороносних колосків
• Засихання та відмирання стебел

Збудником захворювання є недосконалий гриб Diplodia equiseti, що належить до класу целоміцетів. Цей патоген спеціалізується на ураженні тканин представників роду хвощ.

Він поширюється за допомогою конідій, які формуються у пікнідах. Ці органи спороношення гриба розвиваються безпосередньо у тканинах рослини-господаря.

Міцелій патогена розвивається в міжклітинниках, виділяючи ферменти, що руйнують клітинні стінки. Це призводить до некротизації ділянок ураженого стебла.

Гриб зберігає життєздатність у ґрунті на залишках відмерлих рослин протягом тривалого часу. Це дозволяє йому легко відновлювати цикл ураження у наступному сезоні.

Біологічна стійкість Diplodia equiseti до несприятливих умов робить його досить поширеним у природних ареалах зростання хвоща.

Основною умовою для розвитку хвороби є надмірна вологість повітря та ґрунту. Часті дощі та тумани сприяють масовому проростанню конідій.

Гриб найбільш активно розвивається при помірних температурах. Найкращі умови для патогена створюються в межах +18...+22°C.

Загущені зарослі хвоща створюють специфічний мікроклімат. Відсутність циркуляції повітря сприяє затриманню крапель вологи на поверхні стебел.

Наявність ран на поверхні хвоща, спричинених шкідниками, значно прискорює процес зараження. Патоген легко проникає через такі пошкодження.

Поширення спор відбувається переважно пасивно. Вітер та краплі дощу є основними векторами передачі інфекції від хворої рослини до здорової.

Диплодіоз призводить до пригнічення росту хвоща. У місцях масового ураження спостерігається передчасне відмирання значної частини популяції.

Для сільськогосподарських культур цей патоген не становить прямої загрози. Він є вузькоспеціалізованим грибом, що вражає лише хвощеподібні.

Хвороба має значення для фітосанітарного контролю, оскільки може сигналізувати про проблеми із дренажем на ділянці, де з’явився масовий хвощ.

Ураження хвоща грибом може бути використане в біологічних методах боротьби з цим сорняком. Проте цей підхід потребує додаткових досліджень.

Глобальної шкоди агросектору цей збудник не завдає, тому спеціальні заходи контролю зазвичай не проводяться.

Для зменшення кількості патогена рекомендується покращувати дренаж ділянок. Зниження вологості ґрунту робить умови менш придатними для гриба.

Агротехнічні заходи, включаючи глибоку оранку, допомагають загорнути рослинні рештки глибоко в ґрунт, де вони швидше перегнивають разом зі збудником.

Видалення хвоща як злісного сорняка на полях механічним шляхом зменшує кількість джерел інфекції. Це позитивно впливає на загальний стан посівів.

Специфічних фунгіцидів проти диплодіозу хвоща не існує, оскільки в цьому немає виробничої необхідності.

Раціональне використання полів та дотримання сівозміни дозволяють уникнути надмірного накопичення інфекційного фону в ґрунті.