Диплодіоз цитрусових

Первинною ознакою є поява некротичних зон на корі, які з часом розтріскуються, оголюючи деревину. У місцях ураження часто спостерігається виділення камеді (камедетеча).

На плодах хвороба проявляється як швидке потемніння шкірки, що охоплює весь плід. М'якуш стає водянистим, темніє і набуває неприємного запаху, швидко перетворюючись на гнилу масу.

Листя на хворих гілках жовтіє та передчасно опадає. Всихання часто починається з верхівок пагонів, поступово поширюючись на скелетні гілки, що може призвести до загибелі всього дерева.

За умов високої вологості на корі чи поверхні плодів формується сірий або оливковий наліт — спороношення патогена. У посушливий період місця ураження мають вигляд сухих, вдавлених виразок.

• Потемніння шкірки плодів з чіткими межами.
• Тріщини на стовбурах та товстих гілках.
• Масовий скид плодів та листя.
• Внутрішня гниль із почорнінням сегментів плода.

Збудником хвороби є гриб Diplodia citricola (часто асоціюється з Lasiodiplodia theobromae). Цей патоген належить до класу аскоміцетів і вражає переважно ослаблені тканини стовбура, гілок та плодів цитрусових культур.

Інфекція проникає в рослину через механічні пошкодження кори, місця зрізів після обрізки, а також через природні отвори в епідермісі. Патоген розвивається у міжклітинному просторі, поступово руйнуючи тканини рослини.

Спори гриба поширюються вітром, дощовими краплями, а також за допомогою комах-шкідників та садового інструменту. Висока стійкість спор дозволяє патогену тривалий час виживати у ґрунті та рослинних рештках.

Життєвий цикл гриба включає утворення пікнід, з яких вивільняються конідії, що забезпечують вторинне зараження саду протягом сезону вегетації. Міцелій гриба здатний швидко колонізувати судинну систему рослини.

Диплодіоз вражає широкий спектр цитрусових, включаючи лимони, апельсини, грейпфрути та мандарини. Найбільша загроза хвороба становить для інтенсивних насаджень у регіонах з теплим вологим кліматом.

Розвитку диплодіозу сприяють високі температури повітря (оптимально +25...+30°C) та підвищена вологість. У таких умовах гриб найбільш активно розмножується та атакує рослину.

Ослаблення дерев через стресові фактори — посуху, перезволоження ґрунту, нестачу поживних речовин чи температурні коливання — робить їх вразливими до інфекції.

Відсутність правильного обрізання призводить до загущення крони, що сприяє накопиченню вологи та застою повітря, створюючи ідеальне середовище для розвитку збудника.

Наявність свіжих ран після збирання врожаю або доглядових робіт без дезінфекції є головним чинником розповсюдження хвороби у саду.

Залишки інфікованих гілок та опалих плодів у міжряддях слугують джерелом постійної загрози, звідки інфекція переноситься на здорові дерева при сприятливій погоді.

Диплодіоз завдає відчутної шкоди, призводячи до масової втрати товарного врожаю як під час збору, так і при зберіганні на складах.

Ураження скелетних гілок та стовбура спричиняє хронічне виснаження рослин, що з часом призводить до повної загибелі плодових дерев.

Інфіковані плоди стають нетоварними за лічені дні, оскільки швидкість гниття уражених тканин дуже висока, що робить транспортування врожаю ризикованим.

Втрата листя знижує інтенсивність фотосинтезу, що негативно впливає на закладку плодових бруньок та якість наступних врожаїв.

Витрати на регулярні захисні обробки та необхідність видалення хворих дерев суттєво підвищують собівартість цитрусової продукції.

Головним заходом боротьби є постійна санітарна обрізка та негайне видалення або спалювання всіх уражених гілок і муміфікованих плодів.

Необхідно підтримувати високий рівень агротехніки, забезпечуючи оптимальне живлення та полив для зміцнення природного імунітету рослин.

Для запобігання поширенню інфекції слід проводити профілактичні обприскування фунгіцидами на основі міді у критичні періоди вегетації.

Місця зрізів після обрізки обов'язково обробляють садовим варом або спеціальними фунгіцидними пастами для захисту від проникнення спор.

Після збирання врожаю плоди необхідно ретельно сортувати, а складські приміщення та тару дезінфікувати для запобігання поширенню гнилі під час зберігання.