Диплодіоз цитрусових

Першим симптомом є в'янення листя на окремих гілках. Згодом листки жовтіють, засихають, але можуть тривалий час залишатися на дереві, що вказує на відмирання провідних судин.

На корі з'являються поздовжні тріщини, з яких часто виділяється камедь. Це захисна реакція рослини на проникнення міцелію гриба у внутрішні тканини.

Під корою в зоні ураження спостерігається виражене потемніння камбію та деревини. Уражені ділянки стають крихкими та мають специфічний запах гниття.

У вологу погоду на поверхні хворої кори з'являються чорні крапки — пікніди гриба. Вони виступають як дрібні горбки, через які спори виходять назовні.

На плодах хвороба проявляється у вигляді темних, втиснутих плям. Поступово вся тканина плоду розм'якшується і набуває сірого або чорного забарвлення через розвиток спороношення гриба.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Diplodia aurantii (ласіодиплодія). Цей патоген є типовим факультативним паразитом, що тривалий час зберігається в інфікованій деревині та рослинних рештках.

Хвороба вражає різні види цитрусових, зокрема лимони, апельсини та мандарини. В умовах саду гриб частіше за все проникає через механічні пошкодження кори, місця зрізів після обрізки та тріщини від морозу.

Біологічний цикл гриба включає формування пікнід — спеціальних структур, у яких утворюються конідії. Ці спори є основним джерелом інфекції, що поширюються вітром та краплями дощу.

Гриб здатний розвиватися глибоко в деревині, поступово руйнуючи провідні тканини рослини. Це призводить до порушення водного балансу та загального ослаблення дерева.

Крім ураження скелетних частин, збудник активно розвивається на плодах, викликаючи характерні гнилі під час зберігання, що суттєво знижує якість врожаю.

Найважливішим чинником поширення інфекції є надмірна вологість повітря та ґрунту. Дощова погода значно підвищує активність патогена у відкритому ґрунті.

Оптимальною температурою для розвитку гриба є діапазон +25...+30°C. Теплий клімат у поєднанні з високою вологістю створює ідеальне середовище для швидкого розмноження.

Загущені крони дерев, де погано циркулює повітря, стають осередками накопичення інфекції. Відсутність належної санітарної обрізки веде до створення сприятливого мікроклімату для розвитку диплодіозу.

Будь-які механічні пошкодження стовбурів та гілок, включаючи пошкодження шкідниками або інструментами, полегшують проникнення спор гриба всередину рослини.

Ослаблені дерева з низьким рівнем імунітету внаслідок дефіциту поживних речовин або порушення режиму поливу найбільш вразливі до ураження диплодіозом.

Диплодіоз викликає відмирання гілок і навіть повну загибель дерев, що призводить до значних фінансових втрат у промисловому садівництві.

Зменшення асиміляційної поверхні через втрату листя призводить до суттєвого зниження врожайності та якості плодів, що залишаються на дереві.

Інфіковані плоди швидко гниють при зберіганні, що робить неможливим їх тривале транспортування та реалізацію на ринку.

Хвороба небезпечна своєю здатністю до швидкого поширення в саду, якщо не проводити своєчасну ізоляцію або видалення джерел інфекції.

• Масова втрата врожаю
• Витрати на заміну загиблих саджанців
• Зниження продуктивності саду
• Витрати на фунгіциди

Головним заходом є санітарна обрізка. Всі уражені гілки слід видаляти разом із частиною здорової тканини, а зрізи обов'язково обробляти фунгіцидними пастами.

Важливо підтримувати високий рівень агротехніки: вчасне внесення мінеральних добрив та правильний полив зміцнюють дерево і підвищують його стійкість до грибків.

Профілактичні обприскування крони препаратами міді навесні та восени дозволяють суттєво знизити інфекційний фон у саду.

Необхідно проводити боротьбу зі шкідниками кори (короїдами та іншими), оскільки вони створюють умови для зараження деревини збудником диплодіозу.

Після збору врожаю плоди слід обробляти спеціальними фунгіцидами, дозволеними для використання, щоб запобігти розвитку гнилі під час зберігання.