Диплокарпоз

Першими ознаками хвороби є поява дрібних плям червоно-коричневого кольору на верхній стороні листкової пластинки, які поступово збільшуються.

У центрі плям з часом утворюються дрібні темні крапки — це ацервули, де дозріває нова порція спор, що є характерною ознакою даного виду грибка.

Згодом плями можуть зливатися, охоплюючи велику площу листа, що призводить до його пожовтіння, скручування та передчасного опадання.

На молодих пагонах інфекція проявляється у вигляді видовжених виразок, що може спричинити відмирання верхівок та деформацію крони дерева.

На плодах хвороба проявляється як дрібні чорні крапки або плями, що з часом стають шорсткими і спричиняють розтріскування шкірки плоду.

Збудником захворювання є гриб Diplocarpon mespili, який вражає переважно представників родини Розові, зокрема айву, глід, іргу та мушмулу.

Гриб зимує у вигляді грибниці та плодових тіл на опалому листі, що залишилося в саду, а також на уражених однорічних пагонах дерева.

Навесні, під час періоду дощів, з плодових тіл вивільняються спори, які потоками повітря або краплями води потрапляють на здорові органи рослини.

Після проростання спори гриб впроваджується в тканини листа, де починає активно розростатися, формуючи міцелій та нові структури для спороношення.

Протягом сезону гриб утворює кілька поколінь конідій, що зумовлює швидке поширення інфекції в умовах теплої та вологої погоди.

Розвиток диплокарпозу активізується за умови високої вологості повітря та частих опадів, особливо в період активного росту молодих листків.

Температурний діапазон від 15 до 25 градусів тепла є найбільш сприятливим для інтенсивного розмноження та інфікування тканин рослини.

Загущені посадки, де крони дерев не провітрюються, створюють мікроклімат із підвищеною вологістю, що різко підвищує швидкість розвитку хвороби.

Наявність джерел інфекції у вигляді незібраного опалого листя значно посилює ризик масового ураження дерев на початку наступного сезону.

Тривалі тумани та роси, що довго не висихають на листі, сприяють легшому проникненню спор гриба через епідерміс рослини.

Основна небезпека полягає у передчасному скиданні листя, що призводить до порушення фізіологічних процесів та зниження імунітету дерева.

Ослаблені хворобою дерева стають менш стійкими до морозів, що часто призводить до підмерзання бруньок та окремих гілок взимку.

Значне ураження листя знижує загальну продуктивність рослини та якість плодів, які втрачають товарний вигляд і стають непридатними для зберігання.

При хронічному перебігу хвороби спостерігається пригнічення росту молодих саджанців та поступове виснаження дорослих дерев.

Економічні збитки в садових господарствах можуть бути суттєвими, особливо у роки з рясними опадами, що вимагають збільшення витрат на фунгіциди.

Комплекс захисних заходів починається з ретельного збирання та утилізації опалого листя, в якому гриб зберігає свою життєздатність протягом зими.

Проведення регулярної обрізки дозволяє покращити циркуляцію повітря в кроні, що знижує вологість і перешкоджає успішному зараженню.

Хімічний захист передбачає обприскування дерев фунгіцидами у критичні фази розвитку: перед цвітінням та одразу після нього, залежно від погоди.

Важливо стежити за станом здоров'я дерев, видаляючи уражені пагони, на яких можуть зберігатися спори гриба протягом зимового періоду.

• Глибока перекопка ґрунту пристовбурних кіл.
• Використання фунгіцидів на основі міді.
• Регулярне проріджування крон дерев.
• Видалення хворих пагонів та плодів.