Діапортовий некроз гілок

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді локальних некротичних плям на корі, які з часом стають сіро-бурого кольору та поступово розростаються.

На ураженій корі чітко помітні дрібні темні крапки — це плодові тіла збудника, які виступають над поверхнею та є джерелом подальшого зараження.

Характерною ознакою є масове в'янення та подальше всихання окремих гілок, що супроводжується розтріскуванням зовнішнього шару деревини.

На листках, розташованих на хворих пагонах, спостерігається передчасна деформація, пожовтіння та опадання, що негативно впливає на загальний стан куща.

Якщо зробити зріз ураженої гілки, всередині часто виявляється побуріння деревини, що свідчить про глибоке проникнення грибниці в судинну систему рослини.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Diaporthe strumella, що спеціалізується на ураженні деревини та кори багаторічних плодово-ягідних культур.

Патоген формує пікніди та перитеції безпосередньо в тканинах уражених гілок, де і проходить його основний життєвий цикл розвитку.

Зимує гриб у стані міцелію, який залишається життєздатним протягом усієї зими у відмерлих частинах кори або на рослинних рештках під кущами.

Поширення інфекції здійснюється конідіями, які легко переносяться потоками повітря, краплями дощу під час поливу чи опадів, а також за допомогою комах.

Гриб є факультативним паразитом, що дозволяє йому ефективно виживати в несприятливих умовах, очікуючи на пошкодження здорової тканини рослини-господаря.

Висока вологість повітря та тривалі опади є основними факторами, що стимулюють активне проростання спор гриба Diaporthe strumella.

Загущені посадки, де спостерігається відсутність достатньої циркуляції повітря, створюють мікроклімат, ідеальний для розвитку патогену.

Рослини, що ослаблені внаслідок нестачі мікроелементів або неправильного догляду, мають значно нижчий імунітет до проникнення інфекції.

Температурні коливання, які супроводжуються високою вологістю, сприяють швидшому утворенню конідіального нальоту на поверхні уражених гілок.

Механічні пошкодження, завдані під час обрізки без подальшої дезінфекції, є «вхідними воротами» для грибної інфекції у тканини здорової рослини.

Головна шкода полягає у поступовому вимиранні гілок, що призводить до втрати врожайності та зниження якості ягід на уражених кущах.

Хвороба носить прогресуючий характер, тому за відсутності належного лікування кущ може повністю загинути протягом кількох вегетаційних сезонів.

Порушення провідності судинної системи через некроз призводить до передчасного опадання листя та загального виснаження рослини-господаря.

Масове поширення хвороби в саду створює серйозну загрозу для всієї плантації, вимагаючи суворих карантинних заходів та видалення хворих екземплярів.

Значні фінансові збитки пов’язані як з необхідністю заміни хворих насаджень, так і з витратами на проведення захисних обробок фунгіцидами.

Основою захисту є своєчасна санітарна обрізка, при якій видаляються всі гілки з ознаками некрозу з захопленням здорової частини тканини.

Всі віддалені частини рослин необхідно обов'язково спалювати для запобігання поширенню спор гриба в навколишньому середовищі.

Рекомендується застосовувати фунгіциди на основі міді для обробки місць зрізів та загального оздоровлення кущів у весняний період.

Важливо забезпечити оптимальну схему посадки для нормального провітрювання кущів та вносити збалансовані добрива для підтримки життєвих сил рослин.

• Дезінфекція секаторів після кожного зрізу.
• Регулярне розпушування ґрунту навколо куща.
• Видалення бур'янів, що заважають вентиляції крони.