Фомопсис соняшнику

Перші симптоми часто з’являються у вигляді плям на краях нижніх листків, які з часом поширюються на черешки, а потім і на стебло. Листя в’яне та набуває бурого відтінку, але залишається на рослині.

На стеблах формуються великі сірі плями, що мають розмиті краї. Ці уражені зони стають м'якими, втрачають пружність та з часом набувають темно-коричневого кольору.

У місцях ураження стебло стає крихким, що призводить до його переломів під дією вітру. Це часто стається у фазу цвітіння або наливу насіння.

Серцевина стебла всередині руйнується, стаючи порожнистою, що перешкоджає нормальному пересуванню води та поживних речовин від кореневої системи до кошика.

• Потемніння країв листя
• Некроз тканин черешків
• Плямистість стебел (сірий колір)
• Передчасне відмирання кошиків
• Ламкість стебла

Збудником хвороби є гриб Diaporthe novem, який уражає різні частини рослини, включаючи листя, стебла та кошики. Цей патоген належить до найнебезпечніших збудників грибкових хвороб соняшнику.

Інфекція перезимовує у вигляді пікнід та перитеціїв на рештках уражених рослин, що залишилися на полі після збору врожаю. Гриб здатний зберігатися в ґрунті протягом кількох років, чекаючи на сприятливі умови.

Поширення збудника під час вегетації відбувається за допомогою спор, які легко переносяться повітряними потоками, дощовими краплями та через контакт із зараженими залишками.

Гриб активно проникає в рослину через природні отвори або пошкодження, завдані шкідниками чи механічним шляхом. Міцелій гриба швидко розростається в тканинах, руйнуючи судинну систему.

Розвиток патогену може відбуватися за досить широкого діапазону температур, що робить його поширеним у більшості зон вирощування цієї культури в Україні.

Висока вологість повітря та часті опади є ключовими факторами для початку та швидкого поширення епіфітотії. Патоген найбільш активний при температурі +20...+25°C.

Густі посіви, де відсутня належна вентиляція, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор гриба на поверхні рослин. Це значно підвищує рівень зараження.

Надмірна кількість азотних добрив робить тканини рослин ніжнішими та вразливішими до вторгнення гіф гриба, що стимулює розвиток хвороби.

Туманні ранки та тривалі роси забезпечують необхідну вологу для проростання конідій на листках, що значно полегшує первинне зараження здорових посівів.

Недотримання сівозміни сприяє накопиченню інфекції в ґрунті, оскільки гриб легко переносить несприятливі умови в стерні попереднього врожаю.

Шкідливість фомопсису полягає в суттєвому зменшенні врожайності, яка в окремих випадках може впасти майже до нуля при сильному ураженні посівів.

Зменшується маса тисячі насінин та вміст олії в них, що знижує якісні показники продукції та її ринкову вартість для сільгоспвиробника.

Через руйнування внутрішньої структури стебла рослини передчасно сохнуть, кошики стають малими або взагалі не утворюються, а насіння залишається щуплим.

Полеглі стебла суттєво ускладнюють збір урожаю комбайнами, що призводить до значних втрат зерна, яке просто залишається на полі разом зі стернею.

Наявність мікотоксинів у насінні, що уражене грибом, обмежує можливості його подальшої переробки на харчові цілі або кормові додатки.

Використання генетично стійких гібридів є першочерговим та найефективнішим методом боротьби, який дозволяє мінімізувати ризики ураження посівів.

Впровадження правильної сівозміни з інтервалом повернення соняшнику на поле не менше 7 років дозволяє значно знизити запас інфекції у ґрунті.

Якісний обробіток ґрунту з глибокою оранкою дозволяє загорнути інфіковані рештки на глибину, де умови для виживання патогену є менш сприятливими.

Застосування системних фунгіцидів у критичні фази росту соняшнику дозволяє зупинити розвиток міцелію та захистити ще здорові тканини від поширення хвороби.

Контроль бур'янів, особливо тих, що належать до родини Айстрові, зменшує кількість джерел інфекції та покращує загальний фітосанітарний стан поля.