Фомопсис соняшнику

Перші зовнішні ознаки хвороби проявляються як хлоротичні плями на листі, які швидко розширюються між жилками. Поступово уражена тканина набуває коричневого забарвлення і відмирає.

На стеблах формуються великі сіро-сріблясті плями, які зазвичай розташовуються в місцях кріплення черешків листків. Це ключовий діагностичний ознака ураження фомопсисом.

Всередині стебло стає порожнім і волокнистим, втрачаючи свою механічну міцність. Внаслідок цього рослини дуже часто ламаються під дією навіть незначного вітру.

Кошики соняшнику деформуються, на їхній зворотній стороні з’являються темні зони некрозу. Насіння у таких кошиках стає дрібним, щуплим та втрачає свою масу та олійність.

• плямистість на краях листків;
• сірі плями з темною облямівкою на стеблах;
• руйнування серцевини стебла;
• полегання посівів;
• передчасне в'янення рослин.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Diaporthe masirevicii, що вражає судинну систему та паренхіму рослин. Він здатен тривалий час виживати у ґрунті та на залишках стебел.

Життєвий цикл гриба включає стадії конідіального та сумчастого спороношення. Конідії та аскоспори переносяться повітряними потоками на значні відстані, забезпечуючи зараження великих площ посівів.

Гриб активно розвивається за умов високої вологості повітря та теплих температур, що сприяє його поширенню протягом усього літнього періоду. Патоген має високий ступінь адаптації до середовища.

Після проникнення в рослину через продихи листя, гриб починає розростатися в судинній системі. Виділення токсичних метаболітів призводить до поступової загибелі тканин рослини-господаря.

Патоген є надзвичайно небезпечним, оскільки він вражає всі надземні частини соняшнику, починаючи від листя і закінчуючи кошиком. Рослини, які були інфіковані на ранніх етапах, часто гинуть повністю.

Фомопсис найшвидше поширюється при тривалих опадах та температурі повітря вище 20 градусів. Висока вологість є критичним фактором для проростання спор на поверхні листя.

Загущені посіви створюють мікроклімат із низькою циркуляцією повітря, що сприяє накопиченню вологи та швидкому інфікуванню нових рослин. Агротехнічні помилки при виборі густоти посіву посилюють хворобу.

Часті тумани та ранкові роси також сприяють активації патогену. Умови вологого літа вважаються найбільш сприятливими для початку епіфітотійного процесу.

Недотримання чергування культур у сівозміні призводить до накопичення інфекційного фону в ґрунті. Повернення соняшнику на поле раніше 6-8 років є головною причиною спалахів хвороби.

Наявність механічних пошкоджень на рослинах, які можуть бути спричинені шкідниками або сільськогосподарською технікою, полегшує проникнення збудника всередину тканин.

Хвороба завдає значних економічних збитків через падіння врожайності зерна. В окремих випадках недобір врожаю може становити більше половини від запланованого рівня.

Полеглий соняшник дуже складно збирати, що веде до прямих втрат насіння під час роботи комбайнів. Це також збільшує витрати часу та палива на збиральні роботи.

Погіршення якості насіння впливає на технологічні властивості олії, що суттєво знижує закупівельну ціну на продукцію. Така сировина часто має низькі органолептичні показники.

Швидке поширення інфекції на полях може призвести до знищення значних масивів посівів за короткий проміжок часу, що ставить під загрозу рентабельність вирощування культури.

Заражене насіння може стати джерелом поширення хвороби на нові території, тому використання інфікованого матеріалу для посіву є категорично неприпустимим.

Основним заходом є впровадження науково обґрунтованої сівозміни, де соняшник повертається на поле лише після тривалої перерви. Це дозволяє природним чином зменшити тиск інфекції.

Використання фунгіцидів під час вегетації є ефективним засобом боротьби, якщо обробка проводиться вчасно. Особливу увагу слід приділяти періоду появи 6–8 справжніх листків та фазі бутонізації.

Вибір стійких до фомопсису гібридів вітчизняної або іноземної селекції значно знижує ризики. Стійкість дозволяє отримувати стабільні врожаї навіть за несприятливих погодних умов.

Глибока оранка ґрунту дозволяє перевернути пласт і поховати заражені рештки на глибину, де патоген гине швидше. Це значно знижує кількість інфекції на наступний сезон.

Контроль за бур'янами та шкідниками, що можуть переносити спори або травмувати рослини, є невід'ємною частиною інтегрованої системи захисту соняшнику від хвороб.