Діапортове всихання пагонів

Першим помітним симптомом є передчасне пожовтіння та скручування листя на окремих гілках, які згодом швидко всихають. Уражені пагони втрачають тургор і набувають характерного сіро-коричневого відтінку.

На корі уражених ділянок утворюються темні, часто вдавлені некротичні плями, які з часом оперізують пагін. При сильному ураженні кора починає тріскатися і відшаровуватися, оголюючи уражену деревину.

У місцях ураження при детальному огляді можна помітити формування дрібних чорних плодових тіл гриба — пікнід. Вони виглядають як крихітні піднесені точки на поверхні кори.

При розрізі ураженої гілки часто спостерігається зміна кольору деревини — вона набуває бурого або червонувато-коричневого забарвлення. Це свідчить про глибоке проникнення гіф гриба в тканини ксилеми.

• Пожовтіння листя в середині літа.
• Поява втиснутих плям на пагонах.
• Розтріскування кори та розвиток некрозу.
• Всихання верхівок гілок.
• Поява чорних точок-плодових тіл.

Збудником цієї хвороби є сумчастий гриб Diaporthe kongii, що належить до порядку Diaporthales. Це фітопатогенний мікроорганізм, який може вести як паразитичний, так і сапротрофний спосіб життя.

У циклі розвитку гриба присутні як статева (телеоморфа), так і безстатева (анаморфа) стадії. Анаморфна стадія зазвичай представлена пікнідами, у яких формуються конідії, що забезпечують швидке поширення інфекції протягом вегетаційного періоду.

Гриб має високу здатність до виживання в рослинних рештках, що робить його вкрай стійким до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Спори патогена можуть зберігатися в корі уражених гілок та на опалому листі протягом кількох сезонів.

Патоген проникає в тканини рослини-господаря через механічні пошкодження кори, тріщини від морозобоїн, а також через місця зрізів під час обрізки. Всередині рослини міцелій гриба розвивається в ксилемі та флоемі, поступово блокуючи судинну систему.

Поширення спор відбувається переважно з краплями дощу, вітром, а також комахами-шкідниками. Підвищена вологість повітря є критичним фактором для проростання спор на поверхні кори.

Розвитку Diaporthe kongii сприяють тривалі періоди підвищеної вологості та помірні температури повітря. Оптимальні умови для зараження спостерігаються навесні та восени.

Ослаблені рослини, що зазнали стресу через посуху, надмірне внесення азотних добрив або пошкодження шкідниками, найбільш сприйнятливі до цього патогену.

Неправильна агротехніка, зокрема відсутність санітарної обрізки, створює ідеальний «резервуар» для збереження інфекції в саду. Наявність незібраних рослинних решток підвищує інфекційний фон.

Загущені посадки перешкоджають нормальній вентиляції крони, створюючи зони застою вологого повітря. Це сприяє швидшому проростанню спор та їх переходу з однієї рослини на іншу.

Зимування гриба відбувається в уражених тканинах, тому м'які зими сприяють інтенсивнішому розвитку первинної інфекції на початку наступного сезону.

Основна шкода полягає в масовому відмиранні пагонів, що призводить до значної втрати продуктивності культури та декоративності рослин. За відсутності лікування можлива загибель усієї рослини.

Патоген порушує процеси транспорту води та поживних речовин, що призводить до пригнічення загального стану дерева чи чагарнику. Уражені екземпляри стають кволими і перестають закладати генеративні бруньки.

Хвороба може значно знижувати зимостійкість рослин, оскільки ослаблені тканини сильніше пошкоджуються низькими температурами. Це створює замкнене коло: хвороба — ослаблення — вимерзання.

Заражені насадження вимагають високих витрат на проведення санітарних заходів. У розплідниках наявність Diaporthe kongii може призвести до вибракування всього садивного матеріалу.

Економічні збитки також пов'язані з необхідністю застосування дорогих фунгіцидних обробок та потенційним зниженням якості товарної продукції через порушення фізіологічних процесів.

Ключовим методом боротьби є своєчасна санітарна обрізка всіх уражених пагонів із захопленням здорової тканини. Інструменти після кожної операції необхідно дезінфікувати.

Після видалення уражених частин дерева всі рослинні рештки повинні бути негайно вивезені з ділянки та спалені. Забороняється залишати їх у міжряддях як мульчу.

Необхідно суворо дотримуватися оптимальної агротехніки: збалансоване живлення, недопущення перезволоження ґрунту та боротьба зі шкідниками, які пошкоджують кору та розносять спори.

Профілактичні обробки фунгіцидами, особливо мідьвмісними препаратами, у періоди «зеленого конуса» та після листопаду дозволяють істотно знизити рівень інфекційного навантаження.

Застосування препаратів на основі системних фунгіцидів (тріазоли, стробілурини) ефективне на початковій стадії захворювання. Важливо чергувати діючі речовини для запобігання появи резистентності у гриба.