Фомопсис соняшника

Першими ознаками хвороби є поява світло-коричневих плям на нижньому листі, які з часом збільшуються і стають темно-сірими.

Ураження переходить на черешки, а згодом — на стебло, де утворюються великі некротичні ділянки, що можуть охоплювати значну частину довжини рослини.

Внутрішня тканина стебла в місці ураження руйнується, стає порожньою та ламкою, що призводить до масового вилягання соняшнику під час вітру.

Кошики на хворих рослинах стають недорозвиненими, насіння в них формується дрібним або зовсім відсутнім через відмирання провідних шляхів.

Наприкінці сезону на уражених ділянках стебла чітко видно дрібні чорні крапки — пікніди, що містять спори гриба.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Diaporthe kochmanii, що раніше був відомий як Phomopsis helianthi. Це небезпечний патоген, який вражає усі надземні частини рослини.

Гриб активно розвивається протягом усього вегетаційного періоду, використовуючи різні стадії свого життєвого циклу для розмноження.

Первинне зараження відбувається через продихи листя, після чого грибниця поширюється судинною системою, паралізуючи обмін речовин у стеблі.

Міцелій патогена здатний виживати на рештках рослин у ґрунті протягом багатьох років, чекаючи на сприятливі умови для нового зараження.

Розвиток інфекції часто проходить непомітно на початкових етапах, що ускладнює своєчасну діагностику стану посівів.

Висока вологість повітря та помірна температура є основними каталізаторами розвитку фомопсису в агроценозах.

Найбільш агресивно гриб поширюється в періоди частих дощів, коли спори легко переносяться краплями води та вітром на здорові тканини.

Оптимальна температура для розвитку патогену становить 22–25 градусів Цельсия, що часто збігається з фазою активного росту соняшнику.

Надмірна загущеність посівів обмежує рух повітря, створюючи мікроклімат із підвищеною вологістю, що дуже сприятливо для розмноження спор.

Порушення технології обробітку ґрунту залишає на поверхні інфіковані рештки, що значно підвищує ризик зараження наступних посівів.

Фомопсис завдає суттєвих збитків, знижуючи врожайність насіння та його олійність у два і більше разів.

Через руйнування стебла поля часто неможливо зібрати механізовано, що призводить до повного списання врожаю на таких ділянках.

Погіршується не тільки кількість, а й якість насіння, оскільки воно стає джерелом розповсюдження інфекції на нові поля.

Економічні втрати через недоотримання продукції та витрати на фунгіциди роблять цю хворобу однією з найнебезпечніших для галузі.

Заражені площі потребують тривалого карантину та суворих обмежень щодо вирощування чутливих до хвороби культур.

Використання стійких гібридів — це найнадійніший метод запобігання втратам врожаю від фомопсису соняшнику.

Важливим заходом є дотримання сівозміни, яка передбачає повернення соняшнику на те саме поле не раніше ніж через сім років.

Ретельне переорювання полів після збору врожаю дозволяє зменшити кількість інфекційного матеріалу, що залишається на поверхні ґрунту.

Застосування системних фунгіцидів у критичні фази розвитку рослини дозволяє зупинити поширення гриба в середині тканин стебла.

• Сівозміна та знищення падалиці.
• Посів стійких до хвороби гібридів.
• Фунгіцидний захист посівів.
• Збалансоване мінеральне живлення.