Діапортовий рак інжиру

На початкових етапах розвитку хвороби на корі молодих пагонів та скелетних гілок утворюються поглиблені виразки, які з часом розростаються та змінюють колір.

Поверхня уражених ділянок стає шорсткою, пізніше на ній виступають дрібні чорні крапки — пікніди, що є характерною ознакою діапортового раку.

Листя вище місця ураження починає передчасно жовтіти, в'янути і засихати, оскільки доступ води та мінеральних речовин від кореневої системи блокується некротичними тканинами.

При глибокому пошкодженні деревини всередині гілки спостерігається побуріння судинних пучків, що призводить до відмирання цілих ділянок крони.

• Поява втиснутих некротичних плям на корі.
• Чорні пікніди на поверхні виразок.
• В'янення листя на окремих гілках.
• Передчасне відмирання пагонів.
• Потріскування кори в місцях розвитку патогена.

Збудником захворювання є сумчастий гриб Diaporthe cinerascens (анаморфна стадія Phomopsis cinerascens). Це спеціалізований патоген, який вражає переважно представників роду Ficus, розвиваючись у тканинах деревини.

Гриб зимує у вигляді грибниці (міцелію) та органів розмноження (пікнід) у корі уражених гілок, що залишилися на дереві або впали на землю.

Поширення інфекції відбувається спорами (конідіями), які розносяться потоками повітря, краплями дощу під час поливу або опадів, а також через забруднений інструмент під час обрізки.

Патоген має високу здатність до колонізації тканин через пошкоджену кору, завдану морозами, сонячними опіками або неправильною технікою формування крони.

Розвиток гриба супроводжується активним виділенням ферментів, що розчиняють клітинні мембрани рослини, забезпечуючи патогену доступ до поживних речовин всередині стебла.

Розвиток хвороби активізується за умов підвищеної вологості повітря та помірних температур (від 18°C до 25°C), що часто спостерігається навесні або в дощові періоди літа.

Несприятливі фактори, такі як надмірна густота крони, затінення та недостатня аерація, створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор гриба.

Рослини, що перебувають у стані фізіологічного стресу (нестача мікроелементів, порушення водного режиму), значно швидше піддаються зараженню Diaporthe cinerascens.

Наявність відкритого «рані» на дереві після невдалої обрізки, виконаної без подальшої дезінфекції, є критичним чинником ризику інфікування.

Тепла зима та вологий початок весни сприяють ранньому пробудженню спор і масовому первинному зараженню молодих пагонів інжиру.

Хвороба призводить до поступового виснаження рослини та її загибелі, якщо вчасно не вжито лікувальних заходів щодо видалення уражених ділянок.

Зменшується загальна площа листкового апарату, що негативно позначається на фотосинтезі та знижує врожайність плодів інжиру.

Діапортовий рак створює умови для розвитку вторинних інфекцій, які додатково послаблюють імунну систему дерева і прискорюють його деградацію.

У промислових насадженнях поширення збудника може призвести до необхідності розкорчування цілих рядів або ділянок, що завдає значних фінансових збитків.

Заражена деревина стає крихкою та втрачає стійкість до вітрових навантажень, що може спричинити механічне пошкодження скелетних частин дерева.

Головною стратегією є санітарна обрізка: всі уражені гілки слід видаляти з захопленням здорової тканини та спалювати за межами саду.

Після обрізки необхідно проводити дезінфекцію місць зрізів садовим варом із додаванням фунгіцидів, щоб попередити повторну інвазію.

Рекомендується проведення профілактичних обробок фунгіцидами на основі міді в періоди розпускання бруньок та після збору врожаю.

Важливо забезпечувати правильне формування крони для гарної вентиляції, що зменшує накопичення вологи на пагонах.

Дезінфекція секаторів, ножівок та іншого інструменту після кожного використання на хворому дереві є обов'язковою для запобігання поширенню спор.