Курвуляріоз

Перші симптоми проявляються у вигляді дрібних плям бурого кольору, які з часом збільшуються і зливаються, охоплюючи велику площу листя.

Характерною ознакою є поява на поверхні уражених тканин темно-оливкового нальоту, що складається з розгалужених конідієносців та спор гриба.

При ураженні колоса спостерігається часткова або повна стерильність, а зерно, яке все ж формується, стає щуплим та вкривається плямами.

Хвороба часто призводить до передчасного відмирання нижнього листя, що значно знижує ефективність фотосинтезу в критичні фази розвитку рослини.

Коренева система також може зазнавати змін: коріння темніє, стає ламким, що обмежує доступ поживних речовин та вологи до надземної частини.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Curvularia inaequalis. Цей патоген належить до класу дейтероміцетів і має здатність тривалий час виживати в ґрунті на рослинних рештках.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які легко переносяться вітром, краплями дощу або комахами на значні відстані від джерела зараження.

Міцелій гриба характеризується високою агресивністю, розвиваючись як факультативний паразит на ослаблених рослинах або в умовах стресу.

Біологічна стійкість патогена забезпечується утворенням багатоклітинних спор, які витримують несприятливі погодні умови протягом тривалого періоду часу.

В агроценозах гриб вражає широкий спектр сільськогосподарських культур, зокрема злакові, викликаючи серйозні фізіологічні порушення у рослин.

Розвиток курвуляріозу інтенсивно відбувається за умов підвищеної вологості повітря та температурного режиму в межах 22–26 градусів за Цельсієм.

Дощова погода під час цвітіння та наливу зерна створює ідеальні умови для зараження колоса і подальшого швидкого поширення патогена по полю.

Наявність густого посіву, що сприяє поганій циркуляції повітря, значно підвищує вологість у приземному шарі та сприяє розвитку інфекції.

Порушення технології вирощування, зокрема дефіцит калію та фосфору, знижує внутрішню стійкість рослин до проникнення грибного міцелію.

Тривале вирощування однієї культури на одному полі без дотримання сівозміни призводить до накопичення інфекційного навантаження в ґрунті.

Хвороба завдає значної шкоди через зниження маси тисячі зерен, що безпосередньо відбивається на кінцевій врожайності зернових культур.

Погіршення якості посівного матеріалу призводить до того, що насіння втрачає енергію проростання, а сходи стають слабкими та схильними до хвороб.

Заражені рослини швидше виснажуються, що робить їх чутливими до інших патогенів, зокрема фузаріозів та різноманітних гнилей.

Масове ураження призводить до передчасного вилягання посівів, що ускладнює процес збирання врожаю та спричиняє додаткові втрати зерна.

Економічні втрати також пов’язані з витратами на проведення додаткових обприскувань фунгіцидами та очищення насіння після збору врожаю.

Використання стійких сортів є найбільш ефективним біологічним методом обмеження поширення курвуляріозу в посівах.

Обов'язковим заходом є протруювання насіння перед посівом сучасними фунгіцидними препаратами системної та контактної дії.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція полів дозволяють суттєво зменшити ризик перенесення інфекції з попередніх врожаїв.

Дрібна обробка ґрунту з перевертанням пласта забезпечує якісне заорювання стерні, що є основним місцем зимівлі гриба.

• Проведення моніторингу посівів для раннього виявлення осередків хвороби.
• Обприскування посівів у фазі прапорцевого листка або на початку колосіння.
• Використання збалансованого живлення для зміцнення імунної системи рослин.