Кутова плямистість огірка

Головною ознакою є поява невеликих світло-жовтих плям кутастої форми на листках. Плями обмежені дрібними жилками, тому мають чіткі кутасті контури.

При високій вологості вранці на нижній стороні плями з'являються краплі каламутного бактеріального ексудату. Після висихання ці краплі перетворюються на білувату плівку.

Уражена тканина з часом стає ламкою і випадає, утворюючи дірки. Листя набуває характерного «мереживного» вигляду, що свідчить про серйозну стадію захворювання.

На плодах хвороба проявляється у вигляді дрібних білих виразок. У місцях ураження шкірка може тріскатися, що відкриває доступ іншим грибковим інфекціям.

Стебла та черешки також можуть уражатися, що призводить до загального пригнічення рослини та її поступового в'янення.

Збудником хвороби є бактерія Pseudomonas syringae pv. lachrymans. Цей патоген є небезпечним для всіх представників родини Гарбузові, включаючи огірки, кавуни та дині.

Бактерії зберігаються в рослинних рештках, на насінні та на поверхні конструкцій теплиць. Вони здатні переживати несприятливі умови, зберігаючи вірулентність протягом тривалого часу.

Поширення інфекції здійснюється краплями дощу, поливною водою, комахами, а також через забруднений інвентар. Бактерії проникають у рослину через продихи або мікротріщини.

Первинні вогнища зараження часто виникають на нижніх листках, що контактують з ґрунтом. Далі патоген поширюється вгору по стеблу, захоплюючи все нові ділянки рослини.

Розвиток патогену тісно пов'язаний з вологістю повітря та температурою. Бактеріальні клітини активно розмножуються в умовах постійної вологості на поверхні листкової пластинки.

Для активного розвитку бактеріозу необхідна температура в межах +19...+28 градусів та висока вологість повітря, близька до 90-100%.

Різкі температурні коливання, що спричиняють рясну росу на рослинах, створюють ідеальне середовище для проникнення інфекції в тканини огірка.

Надмірне азотне живлення провокує надмірний ріст вегетативної маси, тканини якої стають більш вразливими для проникнення бактерій.

Загущені посіви перешкоджають нормальній аерації, що призводить до тривалого утримання вологи на листках, що є критично важливим для життєдіяльності збудника.

Неправильний полив дощуванням у вечірній час сприяє швидкому поширенню патогену всередині теплиці або на полі.

Шкодочинність хвороби полягає в значному зниженні врожайності. Уражені рослини передчасно припиняють плодоношення і відмирають.

Порушення процесу фотосинтезу через пошкоджене листя призводить до затримки росту плодів та погіршення їхніх смакових якостей.

Товарність продукції падає, оскільки плоди стають нерівними, вкриваються виразками та швидко псуються під час зберігання або транспортування.

Захворювання може знищити значну частину розсади, що призводить до додаткових витрат на насіння та пересаджування.

Хвороба має епіфітотійний характер, тобто здатна охопити всю площу посадок за короткий проміжок часу, що ставить під загрозу весь врожай.

Основу захисту складає використання стійких гібридів та здорового насіннєвого матеріалу, який попередньо прогрівають або знезаражують.

Важливо дотримуватися сівозміни, повертаючи гарбузові на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки. Обов'язково видаляйте та спалюйте всі залишки рослин.

Регулюйте мікроклімат у теплицях, уникаючи надмірної вологості. Поливайте рослини виключно під корінь, використовуючи крапельне зрошення.

Для боротьби використовують мідьвмісні фунгіциди та біопрепарати, які пригнічують розвиток бактеріальної флори на поверхні листків.

• Видаляйте уражені листки та пагони.
• Проводьте дезінфекцію інструментів після роботи.
• Підтримуйте оптимальний баланс елементів живлення.
• Використовуйте тільки чисту поливну воду.