Біла гниль винограду

Первинні симптоми з’являються у вигляді знебарвлення шкірки ягід, які стають білястими або сіруватими. Згодом уражені ягоди зморщуються, втрачають вологу, але зберігають світле забарвлення, на відміну від сірої гнилі.

На поверхні хворих ягід чітко помітні дрібні темні цятки — це пікніди гриба. Вони проривають епідерміс ягоди, утворюючи невеликі горбки, які можна легко побачити при огляді грони.

Ураження часто поширюється на гребені грон, що призводить до їх некротизації. Якщо гребінь пересихає, ягоди втрачають зв'язок з кущем, перестають отримувати поживні речовини і швидко засихають або опадають.

На пагонах хвороба проявляється у вигляді коричневих плям, які поступово охоплюють стебло по колу. Це перешкоджає нормальному сокоруху, що викликає в’янення та відмирання верхньої частини пагона.

Хвороба може вражати грони на різних стадіях дозрівання. Особливо небезпечно це стає під час періоду дозрівання ягід, коли їхня шкірка стає тоншою, а цукристість підвищується, що приваблює шкідників.

Збудником білої гнилі є недосконалий гриб Coniella diplodiella. Цей патоген здатен вражати різні частини виноградної лози, використовуючи механічні пошкодження як «ворота» для проникнення в тканини рослини.

Гриб перезимовує у ґрунті та на рештках рослин у вигляді пікнід. Це мікроскопічні плодові тіла, з яких у теплу та вологу погоду виходять спори (конідії), що розносяться вітром, краплями дощу або під час обробки лози інструментами.

Розвиток гриба відбувається переважно у літній період. Його життєдіяльність сильно залежить від наявності вологи на поверхні ягід та температурного режиму, який зазвичай коливається в межах 20–25 градусів за Цельсієм.

Патоген має сапротрофну фазу, що дозволяє йому довго виживати на опалому листі та сухих ягодах. Це робить санітарний стан виноградника ключовим фактором у стримуванні поширення інфекції з року в рік.

Гриб не здатен самостійно пробити цілісну шкірку здорової ягоди, тому інфекційний процес завжди розпочинається з мікротравм, нанесених градом, комахами або неакуратним проведенням зелених операцій на винограднику.

Головним провокуючим чинником є пошкодження винограду градом. Після випадання граду інфекція може охопити майже весь урожай на ділянці протягом кількох днів при високій вологості повітря.

Підвищена вологість, викликана частими дощами або туманами, є критичною для розвитку гриба. Вода на поверхні ягід полегшує проростання конідій та їхній вхід у тканини плодів через тріщини.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, сприяють утриманню вологи всередині крони куща. Це створює сприятливі умови для швидкого розмноження Coniella diplodiella на ягодах та листі.

Неправильний режим підживлення, зокрема надлишок азотних добрив, призводить до надмірного росту пагонів. Це створює тінь для грон та підвищує вологість, що опосередковано сприяє розвитку хвороби.

Температурний режим відіграє важливу роль: оптимальна температура для розвитку патогена складає 20–25°C. При нижчих або значно вищих температурах розвиток гнилі може призупинятися або сповільнюватися.

Біла гниль завдає значних економічних збитків виноградарям. Основна шкода полягає у втраті частини врожаю, оскільки уражені ягоди втрачають свій товарний вигляд та смакові якості.

Пошкоджені грони не підлягають тривалому зберіганню та транспортуванню. При потраплянні уражених ягід у загальну масу під час збору врожаю це може зіпсувати якість сусла при виноробстві.

Некрози на пагонах послаблюють кущ, знижуючи його морозостійкість. Це призводить до того, що хворі рослини частіше вимерзають взимку порівняно зі здоровими екземплярами.

Тривале ураження виноградника призводить до накопичення інфекційного фону у ґрунті. Це ускладнює подальшу експлуатацію ділянки та вимагає збільшення витрат на фунгіциди у наступні сезони.

Знижується загальна продуктивність виноградника через передчасне відмирання пагонів та зниження фотосинтетичної активності листя, що безпосередньо впливає на накопичення цукрів у врожаї.

Ефективна боротьба базується на профілактиці: своєчасному збиранні та знищенні хворих грон, а також прибиранні опалого листя з міжрядь восени.

Необхідно проводити своєчасну обробку фунгіцидами, особливо після пошкодження лози градом, щоб запобігти масовому зараженню через рани на ягодах.

Формування куща має забезпечувати достатнє провітрювання грон. Регулярне пасинкування та підв'язування пагонів мінімізують застій вологого повітря в зоні плодоношення.

Захист від комах-шкідників є обов'язковим, оскільки вони пошкоджують ягоди і створюють умови для проникнення грибка в тканини рослини.

• Видалення хворих частин лози та їх спалювання.
• Застосування фунгіцидів на основі міді після граду.
• Осіннє перекопування ґрунту в рядах для знищення зимуючих пікнід.
• Регулярна обробка виноградника проти оїдіуму та мілдью, що покращує загальний імунітет.