Звичайна плямистість люцерни

Основним симптомом є поява дрібних плям діаметром до 3 мм, які мають округлу форму та темно-коричневе забарвлення.

У центрі кожної плями чітко помітне невелике піднесення — плодове тіло гриба (апотецій), що є ключовим діагностичним признаком.

Навколо уражених ділянок часто утворюється жовтий ореол, що свідчить про загальне ослаблення листкової тканини.

При розвитку хвороби листки жовтіють і масово осипаються, що призводить до оголення нижньої частини стебел.

Стебла рослин уражаються рідше, ніж листя, переважно при дуже високій вологості повітря протягом тривалого періоду.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Pseudopeziza medicaginis, який є вузькоспеціалізованим паразитом бобових рослин.

Зимує патоген у формі апотеціїв на залишках опалого листя, що залишилися на полі після збирання врожаю.

Навесні, під час вологої погоди, відбувається викид сумкоспор, які заражають перші молоді листки люцерни.

Протягом вегетації поширення інфекції відбувається конідіями, які розносяться вітром та краплями дощу на сусідні рослини.

Гриб здатний розвиватися в декількох генераціях за один сезон, якщо погодні умови залишаються сприятливими для розвитку патогену.

Для розвитку хвороби необхідна наявність краплинної вологи (роса, дощ, туман) та тепла температура в межах 18–22 градусів тепла.

Загущені посіви створюють мікроклімат із високою вологістю, що значно прискорює процес зараження та поширення інфекції.

Погано провітрювані ділянки або поля з низинним рельєфом частіше страждають від спалахів звичайної плямистості.

Орошувані посіви потребують особливої уваги, оскільки неправильний режим зрошення стимулює активний ріст грибниці.

Відсутність сівозміни та накопичення рослинних решток на поверхні ґрунту сприяють щорічному зараженню посівів.

Хвороба завдає значної шкоди врожайності, оскільки листя містить основну масу білка, який втрачається при передчасному осипанні.

Поживна цінність люцернового сіна знижується на 20–40% при сильному ступені ураження через втрату листової маси.

Уражені рослини мають меншу зимостійкість, що призводить до їх випадіння під час несприятливих зимових умов.

Знижується інтенсивність відростання травостою після скошування, що зменшує загальну кількість укосів за сезон.

Посіви стають менш довговічними, що вимагає передчасного пересівання поля та додаткових економічних витрат.

Дотримання сівозміни з інтервалом повернення люцерни на поле не менше 3-4 років є базовим методом стримування інфекції.

Важливо проводити своєчасне скошування люцерни, не допускаючи старіння листків та їх масового опадання.

Використання стійких до плямистості сортів вітчизняної або іноземної селекції дозволяє суттєво мінімізувати втрати врожаю.

Агротехнічні заходи з контролю бур'янів сприяють кращій аерації посівів, що перешкоджає швидкому розмноженню гриба.

За потреби на насінниках застосовуються дозволені фунгіциди відповідно до інструкцій виробника та санітарних норм.