Колетотріхум утрехтензе

Основною ознакою ураження є поява на листках, стеблах та плодах темних плям різної форми, які мають властивість швидко збільшуватися. У центрі таких уражень з часом з'являється характерний наліт — це конідії патогена.

Стебла рослин при сильному ураженні вкриваються довгастими виразками або втиснутими плямами, що може призвести до їхнього зламу. Рослина при цьому відчуває дефіцит поживних речовин через пошкодження судинної системи.

Плоди, уражені Colletotrichum utrechtense, швидко втрачають товарний вигляд через утворення глибоких втиснутих плям. Поверхня таких плям часто стає вологою та вкритою кремовим або рожевим шаром спороношення гриба.

У вологу погоду на уражених ділянках можна помітити слизові подушечки, які в суху стають сухими та крихкими. Ці утворення містять величезну кількість спор, готових до перенесення на здорові частини рослин з краплями дощу або вітром.

• Поява темних втиснутих плям на вегетативних органах.
• Наявність рожевих або кремових спор на поверхні виразок.
• Відмирання окремих листків або цілих пагонів.
• Гниття плодів у період дозрівання та зберігання.
• Поява перетяжок на стеблах, що викликають в'янення.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Colletotrichum utrechtense, що належить до роду Colletotrichum. Цей патоген спеціалізується на ураженні широкого спектра сільськогосподарських та декоративних культур, викликаючи антракноз.

Гриб здатний тривалий час виживати в ґрунті, на рослинних рештках та в насіннєвому матеріалі у формі грибниці (міцелію), конідій або дрібних склероціїв. Це робить його одним із найбільш живучих фітопатогенів у польових умовах.

Життєвий цикл включає фазу активного утворення ацервул — спеціальних спорових подушечок, що розривають епідерміс рослини. Вони слугують основним джерелом вторинного розповсюдження спор протягом усього вегетаційного сезону.

Даний вид був класифікований на основі сучасних молекулярних методів, що дозволило відрізнити його від інших представників комплексу Colletotrichum. Його генетична гнучкість сприяє швидкій адаптації до змін умов зовнішнього середовища.

Біологічна стратегія гриба базується на формуванні аппресоріїв при контакті з поверхнею рослини. Це особливі клітини, які за допомогою тиску та ферментів проникають всередину тканин господаря, де починають активно розмножуватися.

Розвитку інфекції сприяє висока вологість повітря та наявність вільної вологи на поверхні рослин. Дощі, тумани та роси є критичними чинниками для проростання конідій та подальшого зараження тканин рослини.

Температурний оптимум для швидкого поширення патогену лежить у межах +20…+28°C. У таких умовах період інкубації хвороби суттєво скорочується, що призводить до масового спалаху антракнозу на полі.

Поширенню спор сприяє активна циркуляція повітря, перенесення бризками дощу та активність комах-шкідників. Також інфекція часто передається через необроблений інвентар під час догляду за рослинами або під час збору врожаю.

Загущені посіви та відсутність провітрювання є головними умовами для епіфітотії. Створення специфічного мікроклімату всередині посіву дозволяє грибу швидко охоплювати великі площі, незважаючи на загальні погодні умови.

Наявність будь-яких механічних пошкоджень — мікротріщин або подряпин — відкриває ворота для проникнення гриба. Це особливо актуально при вирощуванні культур, схильних до раннього старіння або пошкодження шкідниками.

Антракноз завдає значної шкоди врожаю, знижуючи як кількість, так і якість продукції. Поражені плоди стають непридатними для реалізації, а при зберіганні інфекція здатна знищити весь врожай у засіках.

Зменшення асиміляційної поверхні листя через розвиток плям веде до суттєвого зниження рівня фотосинтезу. Це негативно відображається на наливі зерна або масі плодів, що в кінцевому підсумку знижує загальну продуктивність рослини.

Інфекція може призвести до ранньої загибелі посівів, якщо патоген вражає молоді стебла на початкових етапах розвитку. Це вимагає додаткових витрат на пересівання або боротьбу з хворобою, що економічно невигідно.

Поширення збудника з насінням є прихованою загрозою, яка може призвести до ураження сходів ще до появи перших справжніх листків. Це значно ускладнює контроль за патогеном у наступні роки.

Загалом економічні збитки складаються з втрат врожаю та вартості системних фунгіцидів, які необхідно застосовувати для припинення розвитку хвороби. Відсутність вчасного захисту веде до повної втрати товарності.

Основним методом є використання якісного насіннєвого матеріалу, що пройшов фунгіцидну обробку. Це створює надійний бар'єр проти інфекції на старті вирощування культури.

Дотримання сівозміни є обов'язковим заходом для зменшення інфекційного навантаження на ґрунт. Виключення вразливих культур з обороту на термін 3–4 роки дозволяє суттєво знизити кількість спор у землі.

Ретельне видалення та утилізація рослинних залишків після збору врожаю є критично важливими. Знищення джерел інфекції — найкращий спосіб уникнути повторного зараження посівів навесні.

Застосування фунгіцидів слід планувати з огляду на погодні умови, випереджаючи періоди підвищеної вологості. Використання препаратів різних хімічних груп запобігає виникненню резистентності у гриба.

Моніторинг посівів та вчасно проведені агротехнічні заходи, такі як проріджування посівів або видалення бур'янів, створюють умови, непридатні для розвитку Colletotrichum utrechtense.