Коллеттотрихум парсонсіе

Першими ознаками ураження Colletotrichum parsonsiae є поява на листках та стеблах плям різної форми, які поступово змінюють забарвлення з світлого на коричневе.

В центрі плям з часом формуються дрібні темні цятки — це ацервули, які стають особливо помітними при підвищеній вологості повітря або випаданні опадів.

На стеблах рослин часто утворюються вдавлені виразки, які з часом можуть призводити до кільцевого ураження та подальшого засихання всієї надземної частини.

Плоди уражених рослин втрачають тургор, вкриваються дрібними виразками, що згодом перетворюються на зони гниття, які часто мають характерний рожевий наліт.

При сильному ураженні спостерігається деформація частин рослини, передчасне скидання листя та повна втрата товарної привабливості вирощуваної продукції.

Збудником захворювання є мікроскопічний гриб Colletotrichum parsonsiae, що належить до роду Colletotrichum, відомого своєю здатністю викликати антракнози багатьох культур.

Патоген утворює спеціалізовані спороношальні структури, відомі як ацервули, де дозрівають конідії, що є головним джерелом поширення хвороби протягом усього сезону.

Як напівпаразит, цей гриб руйнує тканини рослин, виділяючи токсини та ферменти, які сприяють розщепленню клітинних стінок та утворенню некротичних зон.

Гриб демонструє високу витривалість, зберігаючи життєздатність у рослинних рештках, грунті та на насіннєвому матеріалі, що ускладнює повну ерадикацію з ділянки.

Біологічний цикл розвитку гриба тісно пов'язаний з іншими видами комплексу Colletotrichum gloeosporioides, що визначає загальну стратегію виживання та інфікування рослин.

Висока відносна вологість повітря є вирішальним фактором для масового проростання спор та інфікування тканин рослин грибом Colletotrichum parsonsiae.

Найбільш активний розвиток патогену відбувається за помірних та теплих температур у межах +22...+28°C, що відповідає активному росту більшості сільськогосподарських культур.

Наявність крапельної вологи на листках у вигляді ранкової роси або тривалих туманів значно пришвидшує процес проникнення грибниці в епідерміс рослини.

Порушення агротехнічних вимог, зокрема надмірна щільність посадки та погана вентиляція в теплицях, сприяють швидкому накопиченню спор та епіфітотійному поширенню.

Також важливим фактором є ослаблення імунітету рослин через дефіцит поживних речовин або інші стресові фактори, що робить їх більш вразливими до атаки гриба.

Основна шкода полягає у зниженні інтенсивності фотосинтезу через руйнування листкової пластини, що призводить до загального виснаження та затримки розвитку рослин.

Ураження плодових органів робить врожай непридатним для тривалого зберігання та переробки, що спричиняє значні економічні збитки для господарств.

Гриб може спричинити повну загибель сходів, що призводить до зрідженості посівів та необхідності проведення повторних посівних робіт на великих площах.

Патоген негативно впливає на якісні показники продукції, зокрема на вміст цукрів та вітамінів, погіршуючи смакові властивості плодів та овочів.

За відсутності належних заходів контролю втрати врожаю можуть коливатися від 20% до 50% у періоди, найбільш сприятливі для розвитку грибкової інфекції.

Ефективним методом захисту є дотримання сівозміни, що перериває цикл розмноження гриба шляхом усунення безпосереднього господаря з інфікованого поля.

Ретельне видалення та подальше спалювання або глибока заорка пожнивних решток значно знижує кількість первинного інфекційного матеріалу в ґрунті.

Використання стійких до антракнозу сортів та протруєння насіння якісними фунгіцидами допомагає захистити молоді рослини від раннього зараження.

Застосування фунгіцидів під час вегетації (стробілурини, триазоли) при виявленні перших симптомів хвороби дозволяє зупинити поширення спор на здорові частини посадки.

Оптимізація режиму поливу, перехід на крапельне зрошення та провітрювання теплиць суттєво зменшують ризики розвитку хвороби в закритому та відкритому ґрунті.