Антракноз (Коллеттотрихум магніс)

Перші симптоми ураження проявляються у вигляді невеликих плям бурого або темно-коричневого кольору. З часом плями збільшуються, набуваючи вдавленої форми, що характерно для антракнозу.

На поверхні некротизованих тканин часто можна помітити появу дрібних подушечок — ацервул, які свідчать про спороношення гриба. Ці структури можуть бути помітні неозброєним оком при достатньому освітленні.

При ураженні стебел нерідко спостерігається їх розтріскування, що порушує нормальний рух соків всередині рослини. В результаті цього верхівки або окремі пагони можуть швидко в'янути і засихати.

Хвороба часто вражає генеративні органи. Квітки передчасно опадають, а на плодах, що формуються, виникають глибокі виразки, що робить їх непридатними для зберігання або реалізації.

• Потемніння тканин.
• Вдавлені некротичні плями.
• Поява нальоту спороношення.
• Передчасне в'янення частин рослини.
• Деформація плодів та пагонів.

Збудником хвороби є гриб Colletotrichum magnisporum, який належить до роду недосконалих грибів. Це вузькоспеціалізований патоген, що вражає переважно тканини надземних органів рослин.

Життєвий цикл гриба включає утворення конідіального спороношення у вигляді характерних пустул — ацервул. У них формуються спори (конідії), які служать основним джерелом зараження сусідніх рослин протягом вегетаційного періоду.

Гриб зберігається в уражених рослинних рештках, ґрунті або на насіннєвому матеріалі у вигляді міцелію чи склероціїв. Це дозволяє патогену виживати в несприятливих умовах і починати цикл зараження з настанням тепла.

Поширення інфекції в полі відбувається за допомогою вітру, бризок дощу та комах, які переносять спори на здорові тканини. Активний розвиток патогена вимагає прямого контакту з вологою поверхнею листа або стебла.

Генетична варіабельність виду дозволяє патогену адаптуватися до різних умов середовища, що ускладнює селекцію сортів, які мають абсолютну стійкість до цього захворювання.

Розвиток хвороби тісно пов'язаний з високою вологістю повітря, яка є ключовим фактором для проростання спор. Ідеальними умовами вважаються часті дощі та тривала ранкова роса.

Оптимальна температура для агресивного поширення патогена варіюється від +20 до +25 градусів Цельсія. У таких умовах інкубаційний період скорочується до кількох діб.

Порушення агротехніки, таке як надмірна густота посівів, створює специфічний мікроклімат у нижній частині рослин. Підвищена вологість та відсутність провітрювання сприяють блискавичному поширенню спор.

Ослаблені рослини, що відчувають дефіцит живлення або отримали механічні пошкодження, стають «вхідними воротами» для інфекції. Гриб легше проникає через мікротріщини в кутикулі.

Сівозміна та наявність джерел інфекції на полях-сусідах відіграють значну роль. Заражені рештки попереднього врожаю в ґрунті створюють високий інфекційний фон для молодих сходів.

Шкідливість Colletotrichum magnisporum полягає в різкому зниженні фотосинтетичної активності листа. Рослина втрачає здатність накопичувати органічні речовини, що веде до дрібніння плодів.

Ураження судинної системи стебла призводить до порушення обміну речовин, викликаючи пригнічення загального росту. У разі масового зараження можлива загибель значної частини врожаю в короткі терміни.

Товарна якість продукції суттєво знижується. Плямистість і виразки на плодах провокують розвиток вторинних інфекцій, включаючи гнилі, що робить неможливим тривале зберігання врожаю.

Значної шкоди завдається і насіннєвому фонду. Насіння, отримане з хворих рослин, стає прихованими носіями інфекції, забезпечуючи передачу хвороби в майбутні сезони.

Економічні втрати включають не тільки прямий недоотриманий прибуток, а й додаткові витрати на фунгіцидну обробку посівів протягом сезону.

Ключовим методом боротьби є дотримання сівозміни з поверненням культури на колишнє поле не раніше ніж через 3–4 роки. Це перериває життєвий цикл гриба, позбавляючи його господаря.

Важливо проводити глибоке загортання або видалення рослинних решток після збору врожаю, оскільки саме вони є головним резервуаром інфекції в зимовий період.

Використання тільки сертифікованого, протруєного насіннєвого матеріалу дозволяє запобігти занесенню інфекції на чисті поля на початковому етапі вегетації.

У період вегетації рекомендується застосування профілактичних і лікувальних фунгіцидів із груп стробілуринів або триазолів. Обприскування слід проводити до початку масового прояву симптомів.

Створення оптимальної густоти стояння рослин сприяє добрій аерації посівів, що критично знижує вологість всередині травостою і сповільнює розвиток грибниці.