Антракноз хрестоцвітих

Первинні симптоми проявляються як дрібні світлі плями, які згодом темніють і набувають характерної облямівки на поверхні листків.

Центральна частина плям з часом вкривається дрібними чорними крапками, які є плодовими тілами гриба (ацервулами) з масою спор.

На стеблах рослин утворюються видовжені заглиблені плями, що часто призводять до викривлення та ламкості пагонів у дорослих екземплярів.

В умовах високої вологості навколо плям може з'являтися рожевий або кремовий наліт, що складається з конідіального спороношення гриба.

• Пожовтіння та в'янення ураженого листя.
• Деформація качанів або розеткових листків.
• Загальна затримка в рості та ослаблення рослини.

Збудником цієї небезпечної хвороби є патогенний гриб Colletotrichum higginsianum, що спеціалізується на ураженні культур родини Капустяні.

Цей мікроорганізм поширюється за допомогою конідій, які утворюються в спеціальних структурах — ацервулах, що розривають епідерміс рослини.

Інфекція здатна тривалий час зберігатися в ґрунті на залишках рослин, а також передаватися через заражене насіння під час посівної кампанії.

Гриб активно розмножується в вегетаційний період, створюючи нові покоління спор, що розносяться дощем, вітром або інструментами для догляду.

Висока біологічна активність патогена дозволяє йому швидко проникати в тканини та формувати нові осередки зараження на полі.

Оптимальні умови для зараження та активного розповсюдження антракнозу включають помірно теплу температуру в межах +20…+25°C.

Надмірна вологість повітря, часті дощі або рясна роса є критичними факторами, що провокують швидке проростання спор патогена.

Погана вентиляція в густих посівах створює мікроклімат, ідеальний для розвитку інфекційного нальоту на листковій поверхні.

Низькі місця на полях, де відбувається застій води та повітряних мас, стають первинними точками виникнення епіфітотій.

Тривала тепла та волога погода в літній період сприяє багаторазовому перезараженню культури протягом одного сезону.

Шкодочинність гриба проявляється у руйнуванні листового апарату, що значно знижує енергію росту та накопичення біомаси рослиною.

При ураженні стеблової частини відбувається порушення провідної системи, через що рослина передчасно втрачає тургор і сохне.

Якість врожаю суттєво знижується: качани капусти стають схильними до гниття під час зберігання, а насіння втрачає посівні якості.

Антракноз може призводити до масової загибелі сходів, що потребує пересіву площ та спричиняє додаткові фінансові витрати.

Загальна врожайність культури на сильно уражених ділянках може знижуватися на третину або навіть половину від запланованих показників.

Першочерговим заходом є суворе дотримання сівозміни з поверненням хрестоцвітих культур на поле через 3-4 роки після попередника.

Важливо забезпечити ретельне знищення післяжнивних решток, оскільки саме на них гриб знаходить сприятливе середовище для зимівлі.

Використання стійких до хвороби гібридів та протруювання насіннєвого матеріалу фунгіцидними препаратами є ключем до профілактики.

Застосування фунгіцидів під час вегетації за перших ознак хвороби дозволяє зупинити поширення патогена та захистити врожай.

Контроль бур'янів родини Капустяні навколо посівів мінімізує зовнішні джерела розповсюдження інфекції на основну культуру.