Антракноз

На початкових етапах розвитку інфекції на листках та стеблах з'являються дрібні плями, які з часом набувають темно-бурого або чорного забарвлення.

Головною ознакою антракнозу є вдавлені виразки, які з часом можуть оточуватися червонуватою або фіолетовою облямівкою, що чітко виділяється на фоні здорової тканини.

У місцях ураження формуються плодові тіла — ацервули, які виглядають як концентричні кола або розсіяні чорні крапки на поверхні плям.

При високій вологості уражені ділянки покриваються рожевим споровим нальотом, що є діагностичним маркером активного розвитку патогена.

• Засихання та ламкість стебел
• Поява плям на плодах та суцвіттях
• Скручування листкової пластинки
• Затримка росту та розвитку вегетативної маси

Збудником цієї небезпечної хвороби є гриб Colletotrichum guizhouense, який належить до класу аскоміцетів та є вузькоспеціалізованим патогеном.

Мікроорганізм активно розмножується конідіями, які легко переносяться вітром, краплями дощу та під час проведення агротехнічних заходів у полі.

Гриб здатен тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті, на рештках врожаю та навіть у середині насіннєвого матеріалу, що значно ускладнює контроль.

При сприятливих умовах грибниця проникає глибоко в тканини господаря, руйнуючи клітинні структури та виділяючи токсини, що пригнічують рослину.

Висока пластичність геному цього патогена дозволяє йому швидко долати резистентність сортів, які раніше вважалися відносно стійкими.

Основними чинниками розвитку хвороби є надмірна вологість повітря, яка часто перевищує 85%, та застій вологи на поверхні рослин.

Температурний оптимум для проростання спор та інфікування тканин становить від +20 до +25 градусів за Цельсієм, що часто збігається з піком вегетації.

Часті опади, особливо з сильним вітром, сприяють механічному поширенню інфекції від хворих рослин до здорових на великі відстані.

Надмірна густота посівів та відсутність належної аерації створюють у нижньому ярусі рослин сприятливе середовище для розвитку грибниці.

Недотримання норм внесення мінеральних добрив, зокрема надлишок азоту, робить тканини рослин більш вразливими до проникнення гриба.

Антракноз завдає значних економічних збитків, знижуючи врожайність окремих культур на 30–60% залежно від інтенсивності розвитку інфекції.

Хвороба призводить до масового відмирання пагонів, що порушує процеси фотосинтезу та суттєво знижує накопичення цукрів у плодах.

Плоди, уражені антракнозом, втрачають товарний вигляд та стають повністю непридатними для тривалого зберігання через швидке загнивання.

Інфіковане насіння має низьку схожість і дає ослаблені проростки, які гинуть ще на етапі появи сходів або на початкових етапах росту.

Пошкоджені тканини стають відкритими воротами для вторинних інфекцій, таких як фузаріози або бактеріози, що ускладнює діагностику та лікування.

Система захисту базується на комплексному підході, що включає використання стійких гібридів та обов'язкову передпосівну обробку насіння фунгіцидами.

Глибока оранка ґрунту дозволяє знищити джерела інфекції, які накопичилися на пожнивних рештках, що є важливим елементом санітарного контролю.

У період вегетації застосовують профілактичні та лікувальні обприскування системними фунгіцидами на основі діючих речовин з різних хімічних груп.

Важливо забезпечити оптимальну густоту посіву для покращення провітрювання рослин, що перешкоджає тривалому зволоженню листової поверхні.

Використання біологічних препаратів на основі Trichoderma дозволяє зменшити хімічне навантаження на ґрунт та підвищити імунітет культур.