Антракноз суниці

Першими ознаками ураження є невеликі вдавлені плями темно-коричневого кольору на ягодах, які з часом збільшуються та темніють.

На поверхні уражених ягід з'являються характерні подушечки, що містять спори гриба, які мають рожеве або помаранчеве забарвлення.

На вусах та черешках листків виникають видовжені виразки, які з часом призводять до висихання та відмирання уражених частин куща.

Зелені плоди при ураженні набувають деформованого вигляду, стають твердими та з часом муміфікуються безпосередньо на квітконосах.

• Вдавлені темні плями на дозрілих та зелених ягодах.
• Рожеві спорові маси на уражених тканинах.
• Виразки на стеблах, вусах та квітконосах.
• Передчасне в'янення та відмирання листків.
• Повна муміфікація зав'язей.

Антракноз суниці викликається патогенним грибом Colletotrichum fragariae, який вражає всі надземні органи рослини. Збудник здатен тривалий час виживати в ґрунті, на залишках рослин та в ураженому садивному матеріалі.

Хвороба є однією з найбільш деструктивних для насаджень суниці садової. Спори гриба поширюються краплями дощу, при зрошенні та через інвентар.

Міцелій патогена проникає в епідерміс та тканини рослини, провокуючи розвиток некрозів та руйнування клітинних стінок. Висока агресивність гриба обумовлює швидкий розвиток інфекції на всій площі посадки.

Життєвий цикл гриба безпосередньо залежить від погодних умов, зокрема наявності вільної вологи. Патоген може зберігатися на бур'янах, що ускладнює повне викорінення інфекції.

Точна діагностика збудника часто потребує мікологічного дослідження, оскільки візуальні симптоми можуть бути схожими з іншими видами гнилей.

Сприятливими умовами для масового розвитку хвороби є тепла погода з частими опадами або високою вологістю повітря.

Оптимальна температура для проростання спор гриба знаходиться в діапазоні від 25 до 30 градусів Цельсія.

Погана вентиляція в густих посадках суниці сприяє накопиченню вологи, що створює ідеальне середовище для інфікування нових рослин.

Краплинна волога на поверхні листя та ягід є необхідною умовою для того, щоб спори змогли прорости та проникнути всередину тканин.

Використання розсади, що вже була заражена прихованою інфекцією, є головною причиною раптового спалаху хвороби на чистих ділянках.

Антракноз становить критичну небезпеку для ягідництва, оскільки може знищити значну частину врожаю в короткі терміни.

Уражені ягоди повністю втрачають товарні якості, гниють та стають непридатними для реалізації на ринку чи переробки.

Рослини, уражені грибом, значно слабшають, що негативно відображається на їхньому розвитку в наступному сезоні та знижує загальну врожайність.

Наявність патогена в маточних насадженнях робить неможливим використання такої розсади, що призводить до великих фінансових втрат.

У разі системного ураження кореневої шийки спостерігається масова загибель кущів, що вимагає розкорчовування цілих ділянок.

Основою захисту є контроль якості садивного матеріалу та використання лише сертифікованої, стійкої до хвороб розсади.

Систематичне видалення уражених кущів та рослинних решток допомагає зменшити інфекційний фон на полі.

Мульчування ґрунту плівкою або соломою мінімізує контакт ягід із вологою землею, перешкоджаючи поширенню збудника.

Вчасне проведення хімічних обробок фунгіцидами з різними діючими речовинами є ключовим фактором стримування поширення антракнозу.

Дотримання просторової ізоляції між різними ділянками та забезпечення належної провітрюваності грядок знижують ризик епіфітотій.