Антракноз курячого проса

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних плям на листкових пластинках, які мають світлий центр та темну облямівку.

Згодом ці плями зливаються, займаючи більшу площу листка, що призводить до загального пожовтіння та відмирання тканин рослини.

На некротичних ділянках виникають дрібні чорні крапки — це ацервули гриба, де зосереджена величезна кількість спор для подальшого зараження.

У вологу погоду на плямах можна помітити рожевий або сіруватий наліт, що свідчить про активну фазу спороутворення патогена.

Сильне ураження призводить до того, що листя передчасно скручується, засихає, а стебло стає крихким, що зупиняє ріст сорного злаку.

Збудником антракнозу є гриб Colletotrichum echinochloae, який є вузькоспеціалізованим патогеном, що уражує переважно види роду Echinochloa.

Мікологічно цей вид належить до класу аскоміцетів. Його життєвий цикл включає утворення конідіального спороношення у специфічних структурах — ацервулах.

Гриб поширюється за допомогою конідій, які легко переносяться повітряними потоками та краплями дощу під час поливу або опадів.

Патоген здатен тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті на рештках рослин, що перегнили, очікуючи сприятливих умов для проростання.

Він демонструє високий рівень адаптації до свого господаря, що дозволяє йому ефективно знижувати життєвий потенціал зараженого курячого проса.

Основним чинником, що сприяє розвитку інфекції, є висока вологість повітря та наявність краплинно-рідинної вологи на листках.

Температурний режим у межах +22...+28°C є найбільш сприятливим для швидкого проростання спор та колонізації внутрішніх тканин бур'яну.

Висока щільність посівів створює умови для швидкого розповсюдження хвороби, оскільки спори легко переносяться між близько розташованими рослинами.

Періоди тривалих дощів та ранкові роси стимулюють масове вивільнення конідій, що призводить до епіфітотійного розвитку захворювання в осередках.

Відсутність вентиляції у густих заростях курячого проса створює сталий мікроклімат, ідеальний для життєдіяльності Colletotrichum echinochloae.

Хвороба значно знижує фотосинтезуючу здатність курячого проса, що призводить до сповільнення темпів його розвитку та набору зеленої маси.

Уражені рослини стають менш конкурентоспроможними в боротьбі за світло, воду та елементи живлення з основною сільськогосподарською культурою.

Знижується репродуктивна здатність сорняку: хворі екземпляри утворюють меншу кількість насіння або взагалі гинуть до моменту його дозрівання.

Таким чином, патоген виступає як природний обмежувач чисельності шкідливого сорняку на полі, що має значення для екологічного землеробства.

Проте, існує потенційна загроза переходу гриба на культурні злаки, тому важливо контролювати динаміку розвитку хвороби в агроценозах.

Хоча спеціального захисту від цього гриба для сорняків не застосовують, важливо проводити загальні профілактичні заходи для оздоровлення поля.

Якісний обробіток ґрунту, що включає глибоку оранку, допомагає мінімізувати кількість інфекційного фону, що накопичується на рослинних рештках.

Дотримання сівозміни дозволяє розірвати цикл розвитку патогенів, характерних для певних типів сорняків, включаючи родину злакових.

У разі використання фунгіцидів проти інших хвороб злакових культур, вони часто дають побічний ефект у вигляді знищення антракнозу на бур'янах.

Моніторинг полів дозволяє вчасно виявити осередки захворювання та за потреби вжити заходів для обмеження поширення спор у межах поля.