Колетотрихум товстоніжковий

Первинними ознаками ураження є поява плям коричневого або темно-сірого кольору, які з часом стають вдавленими. Краї плям часто мають виражену темну облямівку, що відмежовує здорову тканину від некротичної.

У центрі плям у вологу погоду утворюються дрібні подушечки, що містять спори гриба. Вони мають вигляд темних крапок, іноді з рожевим або оранжевим відтінком, що є специфічною діагностичною ознакою цього патогену.

Ураження плодів призводить до їх розм'якшення, гниття та швидкої втрати товарних якостей. Часто плоди муміфікуються і залишаються на рослині, продовжуючи поширювати спори гриба на сусідні здорові плоди.

Листя хворих рослин вкривається великою кількістю дрібних некрозів, що згодом призводить до передчасного опадання листяного покриву. Молоді пагони можуть деформуватися і відмирати при досягненні інфекцією камбіального шару.

У важких випадках спостерігається системне ураження, яке призводить до загального пригнічення росту та загибелі окремих частин або всього екземпляра рослини, особливо на ранніх стадіях розвитку.

Збудником захворювання є гриб Colletotrichum crassipes, який належить до класу несовершенних грибів. Цей патоген є широковживаним збудником антракнозу, що паразитує на великій кількості сільськогосподарських та декоративних культур.

Гриб утворює спеціалізовані органи розмноження — ацервули, де формуються конідії, які служать основним джерелом інфекції протягом вегетаційного періоду. Патоген має здатність до тривалого виживання у формі міцелію в уражених рештках рослин.

Основний шлях поширення конідій — це краплі дощу, туман або поливна вода. Патоген здатний проникати в рослинні тканини як через механічні пошкодження, так і через природні отвори, використовуючи спеціальні інфекційні гіфи.

Гриб є факультативним паразитом, що активно розвивається на ослаблених рослинах. Він здатний зберігатися в ґрунті, на поверхні насіння та у залишках рослинності, що значно ускладнює повне викорінення хвороби з ділянки.

Біологія Colletotrichum crassipes характеризується високою адаптивністю до різних кліматичних умов, проте найбільш небезпечним він стає в умовах високої вологості, що притаманно субтропічним та теплично-парниковим зонам.

Основним драйвером розвитку хвороби є надмірна вологість повітря. Рівень вологості вище 85% є критичним для масового проростання конідій та активного розвитку міцелію всередині тканин рослини-господаря.

Температурний режим у межах +22...+28°C є найбільш сприятливим для швидкої колонізації патогеном здорових частин рослин. При зниженні температури активність гриба сповільнюється, але він не гине.

Наявність краплинної вологи на листках та плодах є необхідною умовою для інфікування. Рясні ранкові роси та тумани створюють сприятливе середовище для поширення хвороби навіть за відсутності частих дощів.

Загущені посадки, де повітря погано циркулює, сприяють накопиченню вологи та швидкому перенесенню спор від хворих рослин до здорових. Погана агротехніка значно посилює ризик виникнення спалахів інфекції.

У теплицях розвиток гриба стимулюється конденсатом, що утворюється на внутрішніх поверхнях та плівці. Регулярне провітрювання та контроль конденсату є основними завданнями агронома при вирощуванні чутливих культур.

Шкідливість Colletotrichum crassipes полягає у зниженні врожайності та якості сільськогосподарської продукції. Уражені плоди стають непридатними для реалізації на свіжому ринку та мають короткий термін зберігання.

Хвороба викликає передчасне старіння та відмирання вегетативних органів, що зменшує енергію росту рослини. Це веде до того, що загальний потенціал врожайності культури реалізується лише частково.

У розплідниках патоген може спричинити загибель молодих сіянців та саджанців, що призводить до серйозних економічних втрат для господарства. Проблема ускладнюється латентним перебігом хвороби на початкових етапах.

Накопичення інфекції на полях потребує додаткових витрат на фунгіциди та дезінфекцію ґрунту, що підвищує собівартість продукції. Багаторічні культури можуть значно слабшати, стаючи вразливими до інших захворювань.

Зменшення асиміляційної поверхні листя негативно впливає на процеси фотосинтезу, внаслідок чого знижується накопичення цукрів та поживних речовин у плодах та коренеплодах.

Профілактика є найбільш дієвим методом боротьби з антракнозом. Вона включає використання здорового садивного матеріалу та просторову ізоляцію посівів від джерел первинної інфекції.

Санітарні заходи повинні включати глибоку оранку ґрунту після збору врожаю та обов'язкове знищення уражених рослинних решток, які можуть бути носіями грибниці та спор гриба.

Хімічний захист передбачає застосування фунгіцидів на ранніх стадіях прояву хвороби. Препарати контактної дії захищають поверхню, тоді як системні фунгіциди зупиняють розвиток гриба всередині тканин.

Рекомендовані заходи:

• Дотримання сівозміни з поверненням чутливих культур на поле не раніше ніж через 3-4 роки.
• Регулярне проріджування посівів для покращення аерації.
• Використання калійно-фосфорних добрив для зміцнення імунітету рослин.
• Проведення профілактичних обробок перед цвітінням та під час активного росту плодів.

Важливим є також контроль за розвитком шкідників, оскільки пошкодження, що вони наносять, стають «воротами» для проникнення патогенного гриба в тканини рослини.