Антракноз картоплі

Симптоми хвороби стають помітними у другій половині вегетації. Спочатку на нижній частині стебел з’являються розмиті хлоротичні плями, які з часом стають темно-коричневими.

При високій вологості повітря на уражених ділянках розвивається конідіальне спороношення гриба у вигляді дрібних чорних крапок — склероціїв, що є характерною ознакою цього патогену.

Рослини починають передчасно в’янути, спочатку вдень, а потім в’янення стає незворотним. Листя жовтіє та поступово засихає, що значно скорочує період фотосинтезу.

Коренева система картоплі при ураженні набуває темного забарвлення, столони можуть відмирати. Уражені коріння стають крихкими, що полегшує висмикування куща із землі.

На бульбах утворюються темні, злегка вдавлені плями, які можуть охоплювати значну частину поверхні. М’якоть під плямами стає бурою, сухою та менш щільною.

Збудником антракнозу картоплі є недосконалий гриб Colletotrichum coccodes. Це ґрунтовий патоген, який відрізняється надзвичайною життєздатністю та здатністю виживати в несприятливих умовах протягом тривалого часу.

Патоген формує дрібні чорні склероції, які зберігаються у ґрунті або на рослинних рештках. Це робить інфекційний фон стабільним, оскільки гриб може накопичуватися в землі при кожному вирощуванні сприйнятливих культур.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які переносяться дощовими краплями, вітром, а також через брудний сільськогосподарський інвентар. Проникнення в рослину найчастіше відбувається через пошкоджені ділянки стебел, коренів або столонів.

Гриб активно виділяє фітотоксини, які руйнують судинну систему рослини. Це блокує потік поживних речовин та води до листя, що призводить до загального виснаження картопляного куща.

Окрім картоплі, збудник вражає широкий спектр пасльонових культур, включаючи помідори, що вимагає комплексного підходу до захисту на рівні всього господарства.

Антракноз картоплі найбільш інтенсивно розвивається за умов високої вологості ґрунту та повітря, а також при стабільно високих температурах, що перевищують +20 градусів.

Порушення сівозміни, при якому картопля повертається на одне й те саме поле занадто часто, створює ідеальні умови для накопичення склероціїв у ґрунті.

Поганий дренаж ділянки та надмірне перезволоження в період інтенсивного росту бульб значно підвищують ризик епіфітотії. Патоген дуже швидко колонізує ослаблені перезволоженням корені.

Стресові чинники для рослин, такі як дефіцит поживних речовин або пошкодження шкідниками (наприклад, нематодами), відкривають прямий шлях для проникнення інфекції.

Тривала спека після періоду дощів призводить до того, що рослини втрачають тургор, що створює сприятливе середовище для активного проникнення міцелію гриба в тканини.

Антракноз призводить до передчасного відмирання бадилля, що зупиняє ріст бульб і призводить до зниження загальної врожайності на 15–30% і більше.

Хвороба погіршує якість посадкового матеріалу. Бульби з осередками інфекції мають низьку енергію проростання, а отримані з них кущі часто гинуть на ранніх етапах розвитку.

Значні збитки виникають при зберіганні, оскільки заражені бульби стають джерелом гниття для здорової продукції, що знаходиться поруч у бурті чи контейнері.

Пошкоджені бульби втрачають свій товарний вигляд і не підлягають тривалому зберіганню, що робить їх непридатними для реалізації на свіжому ринку.

Витрати на проведення додаткових захисних заходів, включаючи використання фунгіцидів та ретельне очищення ґрунту, лягають додатковим фінансовим тягарем на господарство.

Головним заходом боротьби є дотримання сівозміни. Картоплю слід повертати на поле не раніше ніж через чотири роки, чергуючи з культурами, які не є господарями цього патогену.

Ретельне видалення рослинних решток з поля після збору врожаю є критично важливим, оскільки саме на них гриб зимує та готується до наступного сезону.

Використання виключно здорового насіннєвого матеріалу, який пройшов фітосанітарну перевірку, дозволяє уникнути занесення інфекції на нові площі.

• Протруювання бульб фунгіцидними препаратами перед посадкою.
• Підтримання оптимального рівня калійно-фосфорного живлення для підвищення імунітету.
• Боротьба з бур'янами, які можуть бути резерваторами інфекції.
• Забезпечення належної аерації в сховищах під час зберігання.

Застосування фунгіцидів для обприскування вегетуючих рослин при появі перших симптомів допоможе суттєво загальмувати розвиток гриба та зберегти врожай.