Колетотрихум Коббітта

Перші ознаки ураження Colletotrichum cobbittiense проявляються як дрібні, дещо вдавлені плями темно-бурого або чорного забарвлення на листках.

З часом плями поступово розростаються, набуваючи зонального вигляду. У центрі таких некрозів часто утворюються дрібні темні цятки — ложа спороношення.

Стебла рослин, уражені хворобою, вкриваються язвами, які можуть призводити до ламкості та загального в'янення уражених ділянок або цілих рослин.

За умов високої вологості повітря на уражених ділянках часто можна помітити наліт рожевого або сіруватого кольору, що є масовим спороношенням гриба.

Верхівкові пагони за умов інтенсивного розвитку хвороби можуть передчасно засихати, що суттєво послаблює життєздатність всього насадження.

Збудником цієї хвороби є мікроскопічний гриб Colletotrichum cobbittiense, який належить до роду Колетотрихум. Цей патоген спеціалізується на ураженні певних видів сільськогосподарських та декоративних культур.

Життєвий цикл гриба супроводжується формуванням конідій у спеціальних утвореннях — ацервулах, які розвиваються під епідермісом рослини та згодом проривають його.

Інфекція здатна зберігатися у ґрунті, на залишках рослин та в насінні протягом тривалого часу у вигляді грибниці або дрібних склероціїв.

Для проростання спор патогену необхідна наявність крапельно-рідкої вологи. Впровадження в тканини господаря відбувається через природні отвори або пошкодження.

Розвиваючись всередині тканин, гриб виділяє токсини, які руйнують клітинні стінки, що призводить до некротизації та відмирання частин рослини.

Активний розвиток Colletotrichum cobbittiense можливий за умови тривалої високої вологості повітря та стабільно помірних температур (близько 20-25 градусів тепла).

Опади, роси та тумани в період вегетації створюють сприятливе середовище для проростання спор та вторинного зараження здорових тканин рослин.

Загущені посіви, де погано циркулює повітря, стають осередками швидкого поширення хвороби через накопичення вологи на листковій поверхні.

Інфекційний фон значно посилюється, якщо на полях залишаються рослинні рештки, які не були вчасно переорані або видалені з ділянки.

Послаблення імунітету рослин через нестачу поживних речовин або інші стресові фактори робить їх значно чутливішими до проникнення інфекції.

Основна шкода полягає у втраті асиміляційної поверхні листя, що призводить до суттєвого зниження врожайності та якості кінцевої продукції.

Ураження молодих проростків часто спричиняє їх загибель, що призводить до розрідження посівів та необхідності проведення повторних робіт на полі.

Стеблові ураження порушують провідну систему рослини, через що припиняється доступ води та мінералів до верхніх частин, провокуючи передчасне в'янення.

Заражена продукція, зібрана з таких полів, має низькі товарні якості і вкрай погано зберігається, схильна до швидкого загнивання під час зберігання.

Економічні втрати агровиробника зростають через витрати на захисні заходи та недоотримання очікуваної кількості продукції через хворобу.

Ефективний контроль починається з використання якісного, перевіреного посівного матеріалу, який не має ознак ураження патогенами.

Дотримання сівозміни дозволяє позбавити гриб його джерела живлення, оскільки багато культурних рослин не є господарями для специфічних рас цього гриба.

Якісний обробіток ґрунту, спрямований на знищення решток попередника, значно зменшує запас інфекції у полі перед початком нового сезону.

Використання фунгіцидів під час вегетації є необхідним заходом у роки з епіфітотійним розвитком хвороби для захисту врожаю.

• Регулярний огляд посівів для раннього виявлення осередків хвороби;
• Забезпечення оптимального живлення рослин для підвищення резистентності;
• Видалення хворих рослин у теплицях та парниках.