Колетотрихоз (Colletotrichum caudasporum)

Первинною ознакою зараження є дрібні вдавлені плями, які з часом набувають коричневого або темно-сірого відтінку з темнішою облямівкою по периферії.

На поверхні уражених ділянок, особливо в умовах підвищеної вологості, формуються спороношення у вигляді дрібних чорних крапок — ацервул, розміщених концентричними колами.

При ураженні стебел спостерігається некротичне перехоплення тканин, що призводить до в'янення та подальшої загибелі окремих частин рослини або всієї надземної маси.

Листові пластини можуть деформуватися, скручуватися та передчасно опадати, що суттєво знижує фотосинтезуючу поверхню культури.

Плоди та насіння при зараженні вкриваються мокнучими плямами, всередині яких грибниця проникає глибоко в тканини, провокуючи гнильні процеси та втрату товарного вигляду.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Colletotrichum caudasporum, що належить до порядку філостиктових. Цей патоген має характерні спори з довгими відростками, що й відображено в його видовій назві.

Гриб веде паразитичний спосіб життя, вражаючи вегетативні та генеративні органи сільськогосподарських та декоративних культур. Він здатний зберігатися в ґрунті та на рослинних рештках у вигляді міцелію або конідій.

Життєвий цикл патогена охоплює фазу активного росту за умов високої вологості та фазу спокою. Всередині тканин рослини гриб поширюється міжклітинно, руйнуючи паренхіму за допомогою ферментів.

Розселення інфекції в агроценозах відбувається переважно за рахунок конідій, які переносяться вітром, краплями дощу або під час проведення агротехнічних робіт.

Цей вид класифікується як агент антракнозу, що вражає широкий спектр рослин, включаючи деревні породи та трав'янисті культури.

Оптимальними умовами для масового розвитку Colletotrichum caudasporum є показники відносної вологості повітря вище 85-90% при помірно теплій температурі.

Температурний діапазон від +20°C до +28°C вважається найбільш сприятливим для активного проростання спор та формування нових осередків інфекції.

Надмірне зволоження ґрунту, відсутність вентиляції у загущених посівах та наявність крапельно-рідкої вологи на листках сприяють швидкому поширенню хвороби.

Стресові стани рослин, викликані порушенням балансу живлення або механічними пошкодженнями тканин, значно підвищують їх сприйнятливість до гриба.

Інфекційний фон суттєво підвищується в умовах монокультури, коли патоген накопичується у верхніх шарах ґрунту з року в рік.

Шкідливість колетотрихозу полягає в різкому зниженні врожайності за рахунок передчасного відмирання листя та ураження плодів, що робить їх непридатними до зберігання.

Хвороба порушує процеси фотосинтезу та обміну речовин, що призводить до виснаження рослини та її ослаблення перед зимовим періодом або іншими стресами.

Якість врожаю суттєво падає: насіння стає щуплим, знижується його схожість та енергія проростання, що веде до зрідженості сходів у наступному сезоні.

Економічний збиток складається також із витрат на проведення захисних заходів, фунгіцидну обробку та втрату частини товарної продукції при транспортуванні.

У ряді випадків при сильному ураженні можлива повна загибель посадок у розсадний період, що вимагає пересіву та додаткових витрат ресурсів.

Система захисту базується на використанні оздоровленого насіннєвого матеріалу та вирощуванні сортів, що володіють генетичною стійкістю до антракнозів.

Найважливішим агротехнічним прийомом є дотримання сівозміни з поверненням культури на колишнє місце не раніше ніж через 3-4 роки для переривання циклу життя гриба.

Глибока оранка та ретельне видалення рослинних решток восени дозволяють суттєво знизити запас інфекції в ґрунті.

Хімічний метод боротьби включає обприскування посівів системними та контактними фунгіцидами з груп тріазолів, стробілуринів або мідьвмісних препаратів при перших симптомах.

• Дотримання оптимальної густоти стояння рослин для забезпечення провітрювання.
• Своєчасна боротьба з бур'янами — резерваторами інфекції.
• Профілактична обробка насіння протруйниками.
• Контроль рівня азотних добрив, уникнення надлишку азоту.